Молимось і в молитві відновлюємо єдність

Loading

У цьому тижні молимось за єдність всіх християн. По цілому світі організовуються молитовні зустрічі між християнами різних конфесій. Це перші кроки до зближення між церковними структурами та між самими християнами. Щиро віримо, що цей спільний шлях увінчається повнотою єдності цілої Христової Церкви. Нам не потрібно творити єдність, її потрібно лише повернути, відновити і цим самим виконати заповідь Христа: будьте єдині!
Спільна молитва – це зустріч із самим Богом та між християнами.
Зустріч із Богом у спільній молитві нас спонукає до спільного звернення і тоді творить між нами єдність у спільному наміренні. Тоді падають мури ворожнечі і починає творитися спільний зв’язок дружності.
У спільній молитві ми звертаємось до Бога і, стоячи перед Ним, усвідомлюємо, що немає між нами кращих і гірших, правих і неправих, правильних і помилкових. Кожен відчуває, що він є дитиною Бога, того, Хто любить тебе так, як і любить інше Своє створіння.
Така молитва дозволяє нам глибше усвідомити Божу любов, яка охоплює усіх, навіть тих, хто згідно нашими поглядами, негідний, неправильний, неканонічний.
Молитва “ОТЧЕ НАШ” – підкреслює силу єдності.
Боже, наш! Батьку, наш! Єдиний, один для усіх! Тому сила цього звернення походить від усвідомлення спільності, а не окремішності! Наш… а не тільки МІЙ! Це єдина молитва, яку нас навчив Син Божий. У цій молитві вже вкладена суть єдності із іншими. Хочеться запросити до роздуму: Чи можу цю молитву молитися тільки від себе, як особисту молитву? Мабуть, це буде протирічиво. Навіть не буде логічно вживати множину, думаючи лише про себе. Таку молитву потрібно молитися разом з іншими, від імені інших, думаючи про інших. Більше логічно буде її відмовити разом у сім’ї, ніж тоді, коли будуть молитися її окремо в різних кутках члени сім’ї.
Ще більшої логіки та символіки буде тоді, коли християни різних конфесій молитимуть її разом.
Зустріч між християнами.
У спільній молитві є нагода зустрітися, познайомитися, пізнати і відчути близькість. Коли приходить пізнання і відкриття правди, тоді зникає упередження, страх, непорозуміння. Далекі стають близькими, чужі – рідними. Твориться добрий клімат дружності, у якому переважає дух любові. Віднаходиться багато спільного і єдиного, і втрачається інтерес до того, що розділяє. Виховується повага до іншого, навіть, якщо немає бажання підтримувати його думку, його поведінку. При зустрічі із відмінним від себе ти краще розумієш своє і поглиблюєш розуміння свого через глибше прості запитання: чому, для чого? У дечому утверджуєшся, а в дечому щось бажаєш змінити.
Спільна молитва залишає добрий наслідок.
Одним із позитивних наслідків – це бажання повторити таку молитовну зустріч. А це вже наступний крок до єдності.
До єдності потрібно йти. Її не можна зробити простим рішенням з гори, чи постановою від вищих. Єдність – це є дар, який дається Богом тому, хто був вірний у малому. Саме тому маємо крок за кроком йти до єдності, змінюючи себе та інших, наближаючись до Христа, відновлюючи єдину Христову Церкву. Чим більше ми навертаємось і зближуємось до Христа, тим, ближче ми стаємо один до одного.
Поділ між християнськими спільнотами і навіть ворожнеча між ними, це спадок, що прийшов від наших предків і ми не можемо взяти відповідальність за їхні вчинки, хоча наслідки терпимо. Та все ж ми не можемо бути безвідповідальними за те, що цей поділ далі триває і ми будемо відповідати перед Богом і перед нашими нащадками за те, що ми зробили для наближення до єдності.
Що ти зробив для єдності християн?

Залишити відповідь