Пізнання правд віри і їх втілення в щоденне життя

Loading

Дорогі браття і сестри у радості торжества воскреслого Христа, в ці світлі дні Пасхи ми вітаємо один одного словами “Христос воскрес – воістину воскрес”, звіщаючи, а декому нагадуючи, а з деким ділячись радістю про живу присутність Бога у нашому житті.
У цих коротких словах є визнання нашої віри! Ми віримо у Бога, який віддав життя, як викуп за багатьох і воскрес, щоб ми мали життя вічне! Наша віра є визнанням живої присутності Бога серед нас і житті кожного з нас.
Для нас, християн, не достатньо не заперечувати в існування «Когось» і «Чогось вищого», як дехто каже: «Щось є там наверху».  «І біси вірять і тремтять» – як каже апостол Яків (Як 2,19). Ми ж покликані вірити в Бога живого, присутнього Своїм Словом у нашому житті!
«Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.» (Рим.10:9-12)
Це Слово знаходить воплочення у нашому житті: людства і кожної людини зокрема! Син є предвічним Словом Божим, як це ми урочисто проголошуємо в Неділю Пасхи (див. Йо. 1,1–17). Ми маємо можливість Його пізнати, щоб змогти Його прийняти і дати відповідь на Його любов.
У читанні Святого Євангелії у Неділі по Воскресінні ГНІХ  згадуємо як апостол Тома мав трудність із вірою. Можемо подивляти його смиренність, коли він визнав, що перебуває у невірстві. Не залишившись у своїй трудності та незнанні і не віддалюючись від усіх, він далі зі смиренністю очікував дару віри. Бог вислухав Його прохання. Він був відкритий і прийняв цей дар, зробив визнання віри: «Господь і Бог мій».
Нам сьогоднішнім християнам потрібно навчитися цієї смиренності, адже часто відчувається, що багато з нас не утвердженні у вірі. Не мають внутрішнього переконання, що Христос живий! Маючи трудності у вірі, не визнають це, продовжуючи жити у сумнівах і глупоті поган. Тому ще не мають особистого досвіду пережиття живої присутності Бога у їхньому житті. Одним із кроків, що допоможе нам приблизитися до Бога – це пізнання Божого Слова.
Бог залишив нам записане Боже Слово. Ми тепер називаємо цю книгу такими словами: Біблія, Святе Письмо Старого і Нового Завітів (св.Євангеліє).
Це Сам Святий Дух в різні часи надихнув людей, щоб донесли людям Своє слово. Потім ці слова були записані і відтак віднесли їх до священних текстів. Читаючи Біблію, ми даємо можливість Богові промовити до нас і самі виявляємо бажання слухати Бога.
Біблія посідає провідне місце серед джерел нашої віри. Є також інше джерело – це Святе Передання (Традиція) Церкви, що є набагато ширшим, адже за всю історію Церкви Свята традиція зуміла охопити множество різних аспектів віри в дорозі Спасіння людини.
До традиції відносяться: літургійні тексти (те, як ми молимося, знаки, що звонішньо виявляють нашу віру),  рішення Вселенських Соборів,  Писання Отців Церкви (основні катехизмові правди),  іконопис (богослов’я в кольорах), а також церковні заповіді і канони (те, як ми живемо, також показує, у що ми віримо).
Катехизм – це також джерело нашої віри, підручник, що зібрав у доступний спосіб основні правди віри і є початковим дороговказом для християнина, що має на меті приблизити людину до пізнання Бога. По-сьогодні маємо багато підручників, катихизмів, що можуть стати нам у пригоді. Одним із них є Катехизм «Христос – Наша Пасха» (УГКЦ)
Оживлення наших церковних спільнот, наших християнських сімей, нашого особистого духовного життя має мати початок від пізнання Божого Слова й основ християнського життя. Дозвольмо Богові діяти в нашому житті щодня, щоб ми могли краще пізнати і полюбити Господа Бога, бо Він Благий і Чоловіколюбець.

Залишити відповідь