Дорогі браття і сестри у Христі, після роздумів над оживленням наших церков сьогоднішнє Боже слово нас спонукає до роздумів над прикладом святих Христової церкви, пам’ять яких ми вшановуємо в часі церковного року і сьогодні в особливий спосіб згадуємо пам’ять УСІХ СВЯТИХ. Адже в церковному календарі поміщені лише ті, хто мав особливу прихильність в багатьох і мав славний відомий подвиг християнського життя. Є ще багато інших добрих святих християн, які відійшли з цього життя у святості і зараз перебувають у Божій славі, а деякі ймовірно ще живуть серед нас і невтомно змагаються в боротьбі за святість.
До святості ми покликані всі, але треба зректися егоїзму та залежності від інших, щоб бути достойними Христа
Христова Церква є свята, бо освячена Христом, але і грішна, бо є з грішних людей. Тому у церкві можна побачити всіх. Вона відкрита до всіх, але вона не може бути пристановищем для грішних, що не хочуть змінитися.
Саме завдяки святості Спасителя, ми можемо скинути із себе грішність і прийняти нове життя в Христі Ісусі. Ісус закликає нас зректися старого грішного життя, що можливо могли унаслідувати від батьків та прадідів. Це не означає зненавидіти їх, порушивши 4 заповідь, в якій є заклик до пошани, але не слід узалежнюватися, не ставити вище поучення Євангелії від поучення людського. Адже людьска мудрість часто зводиться до осбистої користі, а Божа мудрість включає особисте добро в загальній користі – це і є правдива любов, що опікується любов’ю до всіх, але не лише окремих “щасливчиків”. Ось тому святість ніколи не була лише приватна справа кожного.
Святість – це відновлення нашої правдивої людської природи, яка має схиляти нас до добра. Людина після гріха стала схильною до зла і тому воно видається легшим, простішим, доступнішим, але – це обман. Бо схильність, навики – це не ознака полегші! Адже кожний гріх тільки ускладнює життя Тому наше життя і є важким, бо ми ускладнюємо його своїми гріхами. А насправді, життя є простим! Якщо воно буде у святості, то і повернеться легкість життя. Зникне багато клопотів і переживань, зайвих страхів і недовірств, мир і спокій запанує. Це як в добрій сім’ї, де є любов, там хочеться жити такій атмосфері святості і єдинми, від чого маєш острах – це лише від думки, що можеш втратити цю благословенну атмосферу.
Апостол павло в поасланні до Євреїв 12:1-2 нагадує нам
“Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2  вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.”
Отож, як каже апостол: біжімо витривало до змагання!
Побачмо і подивімось на свідків святості.
Вони також є серед нас! Нам потрібно лише подивитися довкола на смиренних людей, які не впадають в око так швидко, як грішники. Шукаймо за тими простими, які не ускладнюють життя, творять його простим і наповненим радості. Берімо приклад з них, зрікаючись поганих звичок, а найперше зречімось звички шукати за злом, бачити найперше зло, думати над злом. Ми покликані до святості, тому шукаймо за святістю, бачмо найперше святість, думаймо над святістю і будемо такими! А правильніше сказати: відновимо те, що втратили! Тож зрікаймося того, що не є достойне Христа і візьмімо частку у Його святості!