Хай Бог тебе благословить

Причасття – стати одно з Богом. Він є освяченням нашим

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 7 Липня, 2013. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, вшановуючи торжество Пресвятої Євхаристії, Поклонінню Найсвятішим Тілу і Крові Нашого Спасителя, ми пригадуємо Його заклик, про що читаємо в Євангелія від Йоана 6:51:
Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки.
і далі читаємо 6:53 “Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.Спожиття Христового тіла – це і є прийняття св.Причастя і не тільки.
Саме слово “спожити” – це дуже ясне і відкрите до розуміння слово, яке ясно говорить про прийняття в середину свого єства того, що приймаємо. Коли ми споживаємо їжу, то вона входить в середину в нас, розчиняється, наповнює нас життєвістю  і так дає нам життя. Так і Христос хоче, щоб Він увійшов в середину нашого життя і дав нашому життю життєдайності.
Життя матеріальне, фізичне має наповнитися життям духовним, духовною їжею.
Наше життя не закінчується життям на землі, а переходить у інший вимір, духовний. Залишаючи тут матеріальне тіло, ми продовжуємо жити у духовному тілі. Яке буде це духовне тіло, чим воно буде наповнене? Христос нас закликає, щоб воно було наповнене Його присутністю. Щоб ми були з Ним одно, як Він з Отцем. Щоб ми творили єдність з Богом, тобто щоб були в частці, в причасті.
Чи може бути наше життя постійним причастям?
Слово “причастя” походить від слова єднання, тобто стати частиною. ПРИЧАСТЯ – СПІВПРИЧАСТЯ – СОПРИЧАСТЯ – СПІЛЬНІСТЬ Ми можемо мати різні форми єднання із Богом, отож різні форми причастя. Єднання в молитовній думці – це є причастя. Побожні почуття скеровані до Бога – це є причастя. Причастя творимо і тоді, коли в ім’я Бога продовжуємо Його милосердя, погоджуємось творити Його волю, виявляємо любов до ближнього. Отож все, що нас веде до єдності із Богом, до участі в Його житті.
Вершиною цієї єдності є св.Літургія, Тайна вечеря, на якій Христос закликав до цілковитої єдності із Ним, “Я у вас, а ви в Мені”.  Це є дорога спасіння, це є шлях святості, коли Він стає нашим освяченням, як ми кажемо після прийняття св.Причастя в часі Літургії “бо Ти є освячення наше“.
Ми стаємо єдиною частиною із Христом, з яким єднаємося. І в цей же час творимо єдність з християнами, які також приймають Христа.  Так, приймаючи св.Причастя, ми єднаємося між собою. Це не чудо?
І ця єдність, тобто це причастя стає постійним, цілий день, ціле життя!
В такому розумінні “причастя”, ми лише підтримуємо, відновлюємо, підсилюємо нашу єдність із Богом, де немає затяжних пауз, а можливо відчуджень. Перебуваючи у такій єдності з Христом, ми тепер можемо дійти до розуміння чому саме – це є шлях спасіння, а не магічне прийняття чогось незрозумілого. Тому не тільки саме прийняття Євхаристійного Тіла і Крові Спасителя має бути, але ще й все, що передує цьому і все, що твориться далі.
Хто є в єдності із Богом, той стає учасником Божого провидіння, промислу Історії Спасіння
З Євангельскої Історії від Євангелія від Луки 1:1-25,57-68,76,80 ми пізнаємо містичну подію народження Івана, сина Захарії і Єлизавети, який потім буде названий самим Ісусом, як найбільший народжений із жінок.
Читаючи оповідь, зауважуємо, що на саме народження не звернено багато уваги, але на саме приготування і на все, що відбувалось довкола, що можемо назвати Діянням Божим.
Бачимо діалог довіри між Людиною і Богом.
Батьки Івана хотіли тільки одного – виконати Божу волю! Це було нелегко, і це видно з описаної історії. Захарія будучи ревним служителем Бога далі продовжував служити Йому, маючи факт, що його молитва не отримала наслідків. Він далі продовжував служити! Далі зберігав єдність з Богом, навіть якщо Бог йому не давав того чого просив. Служити Богові не зате, що Він має дати Тобі. Служив, щоб сповнити своє покликання! Щоб бути в єдності із Богом.
Та все ж бачимо, якщо зберегти єдність із Богом, тоді все стає простішим, речі неможливі робляться можливими, незрозуміле стає ясним, сором і приниження перемінюється у достойність і повагу.
Не засоромився ще ніхто, хто довірився Богові.

Св.Захаріє і Єлизавето, моліть Бога за нас грішних і не вірних, щоб служили Богові зі смиренністю не вимагаючи взамін нічого.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.