Євангеліє: Матея 25,1–13
Десять дів побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П’ять з них, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі стомилися чекати,задрімали й поснули. А опівночі крик почули: “Ось молодий, — виходьте назустріч!” Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої запалити хотіли, але у нерозумних дів олива вся вигоріла, і мовили вони до мудрих : “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”. Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі”. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: “Пане, пане, — відчини нам!” Він же відповів : “Поправді кажу вам. — не знаю я вас!” Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
З притчі про цих дів ми розуміємо, що заклик Господній “пильнувати” і бути готовим до зустрічі не можливо виконати без прикладу мудрих дів. Вони зуміли передбачити майбутні потреби, зуміли оцінити ситуацію, в якій знаходились, і зуміли виконати добре своє покликання. Може скластися враження, що вони були скупими, бо не поділились оливою. Радше були відповідальними за завдання, і врешті дали добру пораду іншим. Як кожен має нести свій хрест, так не добре жити і надіятися на те, що інші мають вирішувати проблеми, що стались з твоєї нерозумності.
Нерозумні, нажаль ми не знаємо з яких точного причин вони злегковажили. Можливо вони не мали досвіду, або навпаки були самовпевнені, що їм буде достатньо тих світичів, а може вони були ощадні не хотіли займатися марнотратством, або були дуже зайняті іншими справами і не мали просто часу подбати … мабуть у них була якась причина. І, що найбільше вражає, що вони не були погані. Та все ж вони не зустріли молодого і не потрапили на гостину через свою нерозумність. І хоч вони вже були готові зустріти гостя і все мали при собі, але, нажаль, двері були закриті.
– Спізнились.
– А чому?
– Тому що в той час робили те, що можна було зробити раніше.
– А чому не зробили цього раніше?
– Тому що не передбачили, не подумали наперед.
– А чому не передбачили, не подумали наперед?
Бо ….
Цей діалог може продовжуватися і продовжуватися…. і це цілком справедливо, коли ставляться запитання і є відповіді, але стає незрозумілим той факт, коли діалог повторюється, бо повторилась подібна ситуація. Найстрашніше тоді, коли їх було вже багато тих ситуацій і немає бажання їх змінювати…
А ще: важливо не тільки бути добрим, але ще й второпним, щоб не запізнитися із своєю добротою.