Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євангелії від Луки 5:1-11 пригадує нам зустріч між Симоном та Ісусом. Ця зустріч може по повному праву символізувати зустріч людини і Бога. Бог прийшов у людське життя і зустрічає людину такою, якою вона є. Бог йде до Людини втомленої фізичною працею, яка потрібна для життя, і також людина втомлена душевно, бо деколи приходить пригнічений стан особливо від марного труда, який не приносить плодів, де не видно очікованого результату. Це ще більше пригнічує, адже сподіваєшся на одне, а його немає …
“Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, ….”. Як відчутно цей жалкий стан у цих словах.
Коли ми сіємо, то хочемо зібрати, коли будуємо хату, то мріємо у ній жити, коли готуємо їсти, то надіємося, що буде корисною поживою. Ось так є наше життя: ми робимо одне задля того, щоб отримати інше. Наша праця має мати продовження, ціль, причину задля чого ми це робимо.
У цей час споживатства дуже багато звертається на матеріальну працю і на матеріальні цілі. І все чомусь зводиться до матеріального прибутку і до його втримання.
А духовні цінності?
Так, це правда, що вони не завжди дають матеріальний прибуток, а часто навіть є матеріально збиткові. І все ж вони дають сенс матеріальним здобуткам. Без духовних цінностей матеріальні цінності – це проста матерія. Скільки вже було таких випадків, коли матеріальні цінності засліплювали очі, забирали розум у людини і вона сама поступово втрачала бажання жити і погрожувала на життя інших.
Ось тому маємо сьогодні пригадати, що матеріальне добро є на служінні духовного і духовне є на служінні матеріального. Щось подібно сталось у сьогоднішній історії.
Симон-рибак став Петром-апостолом.
Цілу ніч трудились без результату матеріального, але ранком ті безплідні човни послужили для духовної цілі – стали проповідальницею для Спасителя, були корисними і потрібними і дали плоди неоціненні.
Симон рибак мабуть радів цим здобутком, бодай хоч цим міг послужити його човен і бути корисним. Як виявилось це стало великою послугою. Для Спасителя немає нічого малого! Він дає нагороду не за кількість, а за ВІРНІСТЬ!
Так і ми в нашому житті: ніколи не впадаймо у відчай, а особливо тоді, коли маємо десь неуспіх. Будьмо відкриті до іншого заняття, до іншої діяльності, щоб в іншому зуміти бути корисним. Не вартує сиділи із складеними руками і сумувати. Благородно і мудро є робити те добро, що можемо у це й момент, бути корисним в тому, в чому можемо у цей час.
Симон хоч і був пригнічений духом, але зумів слухати Спасителя і вірити йому, навіть, коли все перечило. Бути відкритим до Божого провидіння і вірити – це означає, що слід визнати, якщо Бог, щось і забирає чи не дає, то тільки для того, щоб дати щось інше і краще!
Пригадаймо знову цю історію – адже, за якусь мить ті порожні човни були наповнені рибою, що аж потрібно було кликати інших на допомогу!
Величні діла Твої, Господи!
Благословенний послух Спасителеві і віра у Його провидіння!