Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,Євангелія Луки 16.19-31
Дорогі браття і сестри, дорогі заможні і потребуючі ця історія “Про Лазаря” розповідає про нас, про наше життя, про наше суспільство. Ми ділимось за стàттю, за національністю, за віком і також за станом забезпечення.
Нічого тут дивного немає. Ми розуміємо, що марні гасла, що були в минулому в часі різних революцій, про насильницьку рівність нічого не змінили, хіба що осіб, які помінялись ролями. Врешті решт все змінне в цьому житті і стан забезпечення також підлягає цьому правилу.
Ось тому, коли ми не можемо зробити таку математичну рівність, бо ми всі неповторні та особливі, значить ми маємо звернути увагу на те, що є притаманне людині, що може врівноважити цю “щасливу нерівність”: свобода, любов, жертовність, співчуття, взаємодопомога, єдність.
Ці чесноти не вимірюються цифрами, але відчуттями та наслідками. Чесноти допомагають врівноважити цю нерівність і ще більше скріпити зв’язок між людьми. Тобто нерівність стає даром для нас людей, а не покаранням, тому можемо назвати її “щасливою нерівністю”. Якщо ми були всі рівні і самодостатні, то не потребували би один одного і що би нас тоді зв’язувало? Чи мали би ми радість?
Ми потребуємо один одного через наші потреби, які перетворюємо у можливість творити діла доброти
Так стається чудо. Те, що у мене викликало смуток і жаль, стає можливістю для радості. Але, щоб це чудо сталось, потрібно, щоб відбулась зустріч “потребуючого” і “дающого”! Щоб побачили взаємно один одного і об’єднали своє життя.
В історії “про Лазаря” бачимо, що багатий не бачив бідного чоловіка в земському житті, але коли потрапив в пекло, тоді відразу зауважив його, просячи для себе допомоги. В народі кажуть: багатство і розваги засліплюють очі. Отож, потрібно бути обережними із зростанням якості життя, із безтурботністю, комфортом, забезпеченістю, щоб часом не “осліпнути”.
Пригадаймо: чи було таке в твоєму житті, що забезпеченість відстороняла тебе, а труднощі відкривали твої очі на потребуючих, нужеденних людей?
Що ти робиш, щоб не “осліпнути” в цьому світі, який спонукає до розкоші і багатства?
Цей світ пропонує шлях до безтурботності через гроші: більше маєш – буде тобі краще? Ти думаєш, що це правда і що так має бути? А що про це каже Христос?