В один прекрасний сонячний день чоловік прогулювався по вулиці незнайомого міста. На цій же вулиці лежав при дорозі пес, що дрімав і насолоджувався теплим подувом вітру.

Зачарований красою будівель подорожній необережно штовхнув ногою якийсь предмет і зробив невеликий шум. Цього було достатньо, щоб чудесний дрімливий стан старого собаки перервався і той насторожено глянув в сторону чорної тіні.

Чоловік стривожений від шуму предмету ще й запримітив, як неподалік щось ворухнулось і відскочив в сторону.

Пес ще більше насторожився від різкого руху незнайомця і підвівся, нагостривши вуха.

Чоловік, бачачи, що собака підвівся, подумав про реальну небезпеку і як себе захистити в разі нападу на нього. На превелике щастя поблизу була палиця і він потягнувся до неї.

Пес дивлячись, що чоловік тягнеться до палиці, ще більше налякався, бо вже не раз йому діставалось від людей. Він почав гарчати, висловлюючи своє незадоволення таким ходом подій.

Чоловік, чуючи гарчання пса, ще раз утвердився, що він був правий думкою про свій захист. І вирішив поставити палицю поперед себе, щоб таким чином встигнути відбити напад гавкаючого суперника.

Пес таки цього не сподівався, що чоловік буде йому погрожувати і дразнити його кінцем палиці. Його гарчання було виразним знаком, що краще не починати ніякого нападу. І пес злісно почав скакати то вліво, то вправо, щоб уникнути сутички.

Чоловік, ще більше налякався від поведінки пса, який тільки і шукав чи з лівої, чи то з правої сторони вчинити напад. У цій паніці він ще більше почав розмахувати палицею, щоб хоч якось захистити себе.

Хаотичне махання палицею – це було останньою краплею терпеливості пса. Він вже не міг думати про свою оборону, адже ворог пішов у напад. Пес почав підстрибувати, відходити і з розгону нападати на ворога.

Мало що було видно, адже дорожній порох так високо здійнявся, лише гарчання пса і погрожуючі слова чоловіка вияснювали критичну ситуацію.

Не знати як би розвернулись події, якби не горизонті не з’явилась машина, яка з великим шумом наближалась, що обоє замішаних в конфлікті аж самі налякались. Пес втік у сторону, а чоловік притиснувся до стіни будинку.

Настала тиша. Ще десь з далеку доносився крик пса, і у відповідь було чути бурчання чоловіка: “мовляв ми ще зустрінемось”.

Від того часу чоловік постійно ходив із палицею і ще з далеко, запримітивши будь-якого пса, кидав у них камінням. А пес чуючи, що наближається будь-яка людина відразу починав гарчати і гавкати, показуючи свою злість і незадоволення.

А все почалось з того, що в один прекрасний сонячний день чоловік прогулювався по вулиці незнайомого міста і на цій же вулиці лежав при дорозі пес, що дрімав і насолоджувався теплим подувом вітру.

Інколи розвиток подій так складається, що немов все йде у небажаному напрямку… а може бажаному?