В Єваглелії від Луки 10:25-37 Ісус нагадує нам про Любов до Бога і про любов до ближніх, відповідаючи на запитання відносно виконання заповідей.
Заповіді нам потрібно для розуміння правильності нашої поведінки і для ясності відносин. Заповіді виникали із потребами людини. Тому заповіді і закони є для людини, а не людина є для заповідей. З кожною трудністю виникали можливі варіанти вирішення, деякі з них ставали постійними і обов’язковими до виконання, щоб уникнути повторення трудностей.І все ж, які би заповіді не були точні, але вони все передбачити не можуть. Ось, тому стикаємось і багатьма законами, правилами, нормами, заповідями, дописуючи і подекуди, навіть, змінюючи їх бо втратили свою актуальність. А інколи доходимо до висновку, що заповіді замість того, щоб нам спростити життя, навпаки його ускладнюють. А ще крім не актуальності є інша причина обтяження заповідями.
До прикладу, законовчитель запитує в Учителя з Назарету про те, що мав би сам знати і пояснювати людям, але насправді він сам не розуміє терміну “ближній”. І як же можна виконати заповідь, коли немає правильного розуміння?
Значить мати і знати закон – це не означає, що ти його добре виконуєш, бо його потрібно ще добре зрозуміти!
Ось тому, нам потрібно задуматися над заповідями і вияснювати, що означає кожне слово. Не боятися  запитуватися у того, хто може вияснити. Ми дійсно знаємо, що означає кожна заповідь? Що означає кожне слово із дороговказів Господніх? Не секрет, що в багатьох випадках змушують напам’ять вивчати заповіді без їхнього розуміння. Але ми дійсно переконані, що це допоможе таким чином виконувати їх?
Бо без ясності і розуміння, виконання заповіді може бути неправильним виконанням, наприклад: поверховим, рабським. Це Христос не схвалює! Бо будемо “сумними” християнами, які виконавши заповідь не мають радості від цього, а смуток, що немов щось втратили, тобто нагоду до гріха.
Якщо ми будемо розуміти заповіді, то нам не буде важко їх виконувати. Більше того, ми будемо радо їх пам’ятати і радо виконувати. Адже заповіді нам дані для нашого добра.
Останнім часом щоправда, склалося хибне враження, що Бог і Церква, обмежують свободу людини  різними заповідями і зробили людину нещасною. Хоча і Бог, і Церква повчають, що заповіді – це дорога до щастя. Отож, де є правда?
Правда є одна!
Якщо,  хтось вважає, що Божі заповіді для нього є важкими, значить правда є та, що Людина відійшла від Бога так далеко, що вже не милим є жити по Божому. Означає, що вже зникла любов і повага до Бога, що вже страшно аж сказати – полюбилось робити гріх. А тоді, які ж ми християни, діти Божі? Як ми називаємо Бога своїм Батьком, коли не хочемо Його слухати, виконуючи Його заповіді?
Виконання Божих заповідей – це вияв любові до Бога.
Так, як батькам подобається, коли їхні діти їх слухають, так і Бог радіє нашим “послушанієм”. Хто слухається Бога, той приносить Йому радість.
Звернімо увагу як батьки виявляють свою любов до дітей. Вони окрім того, що дбають за їхній затишок, їжу, здоров’я, ще й оберігають їх від небезпеки, кажучи: Не роби цього, не йди туди і т.д. Це роблять виключно з любові до дитини, щоб зберегти перед чимось поганим. Так і Бог дає нам заповіді, щоб захоронити нас перед якоюсь небезпекою і дарувати нам добре життя.
Не сумуймо, якщо ми не слухались Бога, бо це можемо змінити, коли навернемось до Нього і прислухаємось, до того, що Він нам заповідає,  коли краще пізнаємо і зрозуміємо заповіді, коли приймемо Його любов і відновимо нашу любов до Нього.
“Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”