Дорогі браття і сестри у Христі, зустріч – це невідємна частина людського життя і життя Божого.
Поучення в притчі про Останній суд (в Євангелії від Матея 25,31-46.), яке нам залишив Ісус, відкривається нам, що все ж таки прийде логічний кінець усьому земському житті. І чи людина хоче цього, чи не хоче, та все ж вкінці Творець зустрінеться із кожним Своїм створінням, і всі творіння між собою зустрінуться.Зустріч одна, але реакції на неї будуть різні
Хтось Його впізнає відразу і піде на радісну зустріч, як це буває між рідними, а хтось перед Богом буде почуватися чужим, і як в людському нашому житті стається, так і може бути тоді, що ніяковість і страх стануть вирішальними силами у засуді та віддалені від Божого Царства.
Роздумавши над цим, так виходить, що ціле наше життя – це приготування до цієї зустрічі, яка вже розпочалась тут на Землі і зазнає кульмінації на Останньому Суді.
Все стане явним
Ісус нам відкриває сам процес тієї Важливої зустрічі, під час якої буде виявлений поділ, що стався ще за життя людей, але був прихований. І тоді виявляться діла кожного, і все приховане стане явним, і відкриються думки багатьох. Саме тоді ми отримаємо відповіді на багато запитань, що виникали у нас і ми не могли найти відповідь через таємницю закритих людських сердець.
У Святому Письмі ми зустрічаємо багато закликів, щоб ми залишили весь суд Господеві, адже Він знає всю повноту людських дій і намірів. А в часі другого пришестя все це стане виявлене, ось тоді істинна Справедливість буде встановлена і пізнана усіма.
Ціле наше життя – це приготування до того, що нас чекає
Наше життя не проходить автоматично. Воно складається із наших виборів і наших рішень, від наших дій і наслідків від учинків. Кожен з нас наділений даром розуму і свободи, відтак є відповідальним за життя. Ми маємо можливість роздумувати, аналізувати, робити висновки і давати відповідь за наше життя.
Совість, голос нашої душі, дарований нам, щоб говорити самому собі і слухати свою душу. Совість – це голос Бога, який нам допомагає одухотворити наше життя. Тому роздуми над собою, над вчинками, над бажаннями, над наслідками нашого життя можуть допомогти нам побачити куди ж прямує наше життя? Задуматися: який буде наш кінець?
“Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. ….. усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.”
Слухаючи цей уривок, запитаймо себе: чи будуть ці слова стосуватися нас самих? І тоді будемо знати: який буде наш кінець….
Слід пам’ятати, що прийде час, коли – За наші вчинки будемо відповідати лише ми самі, а на оправдання зважати не будуть… Тож чи варто вправлятися в оправдовуваннях? Може краще вправлятися в ділах?
