Дорогі браття і сетри у цю Неділю Торжества православія, ми творимо першу “зупинку” у цьому пості, що задуматися над цим 40-ка денним шляхом покаяння і навернення.
Хай цей піст буде наповнений запитаннями, що стосуються нашого духовного життя. Запитаймося себе про ціль нашого життя, про найважливіше в житті, про те, що ми хочемо і те, чи дійсно так живемо?
Що є основною ціллю мого життя?
____________________________________________
На основі чого я роблю такий висновок? Що є доказом того, що це дійсно є основна ціль мого життя? Скільки часу і сил я витрачаю на досягнення цієї цілі?
Спілкування із нашою совістю – пошук правдивих відповідей про нас і про наше.
На одинці і без страху перед іншими ми можемо зустрітися із правдою про нас. Можемо пізнати які ми є насправді. Адже є різниця між тим, якими ми хочемо, щоб ми були і тим, якими ми показуємось перед іншими, і тим, якими ми є насправді. В часі цього посту перед нами є можливість очистили нашу совість від усякої неправди і нищівних виправдань, що зупинили нас у духовному та моральному розвитку, що відвели нас із доброї дороги.
Є можливість прислухатися до цього голосу нашої совісті і почути, що Бог хоче нам сказати. Яку ціль нашого життя Бог нам пропонує і який же шлях вказує до сповнення цієї цілі.
У першу неділю Великого посту, коли згадуємо торжество Православ’я, коли в особливий спосіб почитаємо ікони ми, як християни, запитаймо себе наскільки ми уподібнюємося до Бога?
Кожен з нас сотворений на образ і подобу Бога, тобто є живою іконою.
Ще з малку нас привчили, що ми є подібні до наших батьків. Дивлячись на нас, ми можемо побачити вібображення наших батьків, а дивлячись на наших батьків, можна побачити вібображення їхніх,. Ось так можна дійти до Адама і Єви. А перші люди беруть початок від Бога. Ось так ми
Ціль ікони нагадувати про Бога і творити єдність між Богом і людиною. Маємо Боже начало. Ми є
Як ми творимо цю єдність?
Хай цей піст буде порою нашого загального покаяння з відчаю і песимізму, і рішенням наслідувати тих, хто має віру. Біймося, посіяти безвір’я у серці тих, хто має чисту совість і вірить прихід Божого Царства на цю землю і у серце багатьох.
Коли людина дивиться на ікону і молиться Богу, вона дивиться з довірою і молиться з довірою.
Як же ми розвиваємо дар віри, що отримали, і як його утверджуємо? Як допомагаємо іншим у цьому?