Ми віримо в Бога живого!

Loading

Дорогі браття і сестри, ось ми, зустрінувши Торжество Воскресіння, мали можливість роздумати над цим Таїнством, наповнитися радістю і сповнитися надією в пережитих в духовний спосіб події, які сталися в житті Богочолівка Ісуса – Спасителя.
У прикладі життя Ісуса Христа Бог показує нам, що кожна хресна дорога може увінчатися Великою радістю, що зуміє перемінити страх, смуток, розчарування на Істину, яка визволить нас. Істина – це Христос!
Ця Правда – це не тільки те, що Він говорив, а все, чим Він жив. Його слова мудорості і його життя – це одне ціле. Ціїю істиною ми маємо наповнитися.
Сам Хистос заохочує нас, щоб ми завджи пам’ятали про Нього, як про дорогу, по якій маємо пройти і дійти до щастя. Його шлях життя – має стати нашим шляхом життям. Коли прийде до нас сумнівна ситуація, нам достатньо пригадати: А як би Христос зробив на моєму місці? Як Він повчав відносно цього? Наслідуючи Христа, ми будемо перебувати в Істині і не помилимось у виборі.
Особливо віруючі чи безвірки?
У день, в неділю після Великодня, коли згадуємо про апостола Тому, то також згадуємо про частину віруючих людей, які потребують особистого досвіду, щоб зробити визнання віри. Тих, котрі не відразу на слух через інших  сприймають на віру сказане. Такі особи не є безвірками, вони просто потребують особистого пережиття Істини. Безвірки – це ті, які відкидають усі докази віри і закриті у своєму безумстві.
У приклааді із апостолом Томою бачимо велику Божу любов, адже Він поважає кожного із його потребами та особливостями. Бог кожного з нас сотворив неповторним і тому не може бути шаблонності у житті віруючого християнина.
Дерево віри: живе чи сухе?
Щоправда, віра має бути скріплена у міцному корені немов дерево, але гілками своїми (тобто ділами та бажаннями) тягнемося завжди в гору і кожен своїм шляхом. І кожна гілка неповторна, і неповторно тягнеться догори.
Зауважмо, що в природі “жива гілка” -це така, котра тісно тримається стовбура, вона бере від нього воду і постійно росте. Гілка, що не бере поживних речовин, не росте, у ній не вібуваються зміни. Така гілка є мертвою гілкою і засихає.
Подібно житті віруючої людини, яка покликана до постійного духовного росту, якщо ж зупиниться в отриманні духовної поживи, то зісохне.
Ось тому Христос і по-сьогоднішній день нас зустрічає, як і апостолам після воскресіння, так і тепер подає нам духовну поживу, щоб скріпити нас у вірі. Отримуючи духовну поживу, ми ростемо у вірі, стаємо більш духовні.
Небезпека для нас стає очевидною, коли ми зауважили, що наше життя наповнюється “сухістю”! Це перший сигнал для нас, що ми зупинилися на дорозі духовного зросту, перестали отримувати належну нам духовну поживу: а це, читання духовних книжок, духовні зустрічі із священиком і з іншими мирянами, особиста молитва і спільні богослуження.
Так поступово одухотворюючись, ми зауважимо, що жива присутність Бога поступово наповнюює наше життя. Істина наповнює на – ми стаємо просвічені. Так приходить у миротворення на в наших душах. І ми все частіше в часі звичайного дня у наших різноманітних ситуаціях подібно до св.Томи зможемо зробити визнання віри: ти Воістину Мій Бог і Господь.

Залишити відповідь