Дорогі браття і сестри, в уривку Євангелії від Луки 8:5-15 Ісус розказує притчу про Сівача і зерно. Видається, що Спаситель говорить про земське, а насправді відкриває небесне. Він на прикладі матеріального світу розкриває таїнство духовного, показує тісний зв’язок між тим, що бачимо щодня і тим, що є невидим у нас самих – це наш внутрішній стан! Хто ми є зараз і якими ми будемо пізніше?
Приймаючи Боже слово, приймаємо самого БогаНаш Бог живий! Він не є холодною мумією чи непорушним ідолом. Він живий і Він говорить, спілкується, йде на контакт зі своїм створінням. У Ньому є повнота всього життя і Він є Його дателем. Дає життя матеріальне і духовне, наповняє Його Своєю Божою присутністю.
Бог спілкується з людиною, так творить єдність із нею. Коли ми слухаємо Бога, Його слова входять в нас і Він живе в нас через Своє Божественне слово. Таким чином ми з Ним спілкуємось вже не на відстані, а в середині нас. Боже слово перебуваючи в нас, живе в нас і дає нам Божественне життя. Нас наповнюють Божі думки, ми починаємо говорити Божі слова, Божі вчинки стають щоденними вчинками нашого життя.
Бог хоче, щоб ми були МИЛОСЕРДНИМИ
Він говорить до нас: Будьте милосердні!
Ми це почули? Ми прийняли це Боже слово?
А що далі? а далі як у притчі: зерно – це слово Боже.
Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.
Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.
А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.
Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.
Диявол, брак віри і незрілість, клопоти та матеріальність – перешкоджають нам мати діалог з Богом. В більшості випадків ми не можемо втікти від цього, ізолювати себе від їхнього крику, що інколи заглушують тихий Божий голос. Що ж тоді нам робити?
Ісус звернув увагу на ґрунт.
Який він ґрунт нашого серця? Твердий і жорсткий чи милосердний? Подивляємо Богу, що Він постійно своїм благословенням немов росою скроплює наші затверділи душі, сіє зерни Божого Свого Божественного слова, щоб повернути нас до Божественного життя у Божому Царстві. Нам потрібно найперше дати можливість Богові увійти в наше життя, тобто почути Його слово і дозволити, щоб воно увійшло в наше думання.
Отож, скільки часу ми слухаємо Бога?
Як ми кольтивуємо наш ґрунт, щоб завжди був родючою землею? Щоб Боже слово, сам Бог у Своєму Божественному Слові, міг увійти до нашого серця і бути присутнім.