- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Вдячність – пам’ять про доброту, яку ти відчув на собі

Дорогі браття і сестри у Христі, історія в Євангелії від Луки нам описує дивну подію, у якій показано Божу любов до потребуючих людей і дивну поведінку тих, котрі отримали те, що хотіли, але чомусь не прийшли навіть подякувати (Лк 17. 12-19)
Зрозуміти прокажених ми можемо, а от найти якусь оправдовуючу причину на їхню невдячність, нам вже важче, а хіба є якесь оправдання на невдячність? Вдячність – це підтвердження пам’яті про отриману доброту, це визнання ласки і милосердя, що отримали.
Просити – це природній інстинкт
Від самих перших хвилин життя дитина виявляє свої потреби і у різний спосіб просить: плаче, простягає руки, ласкаво вдивляється… Приходимо до висновку, що просити нас ніхто не вчив, це приходить до нас за інстинктом. Коли просимо, то визнаємо, що потребуємо відчути на собі доброту за допомогою інших і відкладати на пізніше, це може бути, навіть, ризиковано.
А вдяність?
От із вдячністю слід потрудитися. Не раз зауважуємо скільки зусиль потрібно прикласти, щоб маленьку дитину навчити слів чи жестів вдячності. Вдячність – це вже наш свідомий і вільний вибір, який потребує свідомості, бажання та зусиль.
Можемо простежити за собою: скільки ж часу ми виділяємо на прохання і скільки на подяку? Побачимо, що наші прохання дуже часто переважають ніж подяки. Дивно, що просити ми можемо невтомно, а от чи невтомно ми можемо бути вдячними?
Якщо є трудність подякувати, тоді що?
Проста порада: не слід відкладати вдячність на потім. Дякувати потрібно відразу. Адже частою причиною невдячної поведінки є відкладання на потім: “я пізніше подякую”. А це “пізніше” чомусь десь потім губиться. Бути вдячним стає все важче і важче тоді, коли постійно відкладаєш вдячність на пізніше. Якщо ж це буде перша річ, яку зробиш після отриманої ласки, то будеш бачити наскільки це було легко і велично. Пам’ятаймо, що дякуючи – продовжуємо пам’ять про доброту.
Наближаємося до Нового року
Можливо є те, що залишилось відкладеним на потім, забутим і не подякуваним. Маємо нагоду відновити пам’ять про доброту, яку ми відчули на собі від Бога безпосередньо чи через інших людей.
Маємо нагоду виявити своє тихе благодарення у приватній молитві, або у наступному доброму ділі, як символ вдячності.

вам спасибі за вашу увагу до мене і ваш час, що розділяєте у цих духовних роздумах. Хай Бог вас благословить.

P.s.Не приховаю, що вдячність ваша, мене підтримує та завжди приносить радість
СпасиБі – Спаси Боже!