Хай Бог тебе благословить

Імігрантське життя – це добре чи …?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Січень 10, 2015. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані у радості народження Божого сина, сьогодні Свята Церква згадує про події, що сталися після народження Ісуса.
Йосиф, попереджений у сні, був змушений втікати до Єгипту, щоб врятувати життя дитятку Ісусу. Ось так, силою обставин, Ісус стає гонимим, переслідуваним від початку свого життя, а також  живе долею людини, котра в пошуках кращого залишає свою землю і приймає життя чужинця.
Ця історія є дуже близькою для імігрантів. Бо хто, як не вони, добре розуміють, що від доброго життя не залишиш свій дім, своїх рідних. Часто різні обставини, або й сама людина вимушена іншою людиною вдається до такого рішення, щоб зробити крок до невідомого краю.
Звичайно, що вимушене імігрування – це болюча подія у житті людини і така подія може залишити душевну рану. Це станеться тоді, коли серце людини наповниться злобою і наріканням, коли страх і почуття меншовартості закриють людину у її пережиттях.
Ми дивимось на Ісуса, на Марію, на Йсифа і зауважуємо, що всі вони були сповнені любов’ю. Життя чужинця для них не було зраненням, а напаки – ще одним черговим доказом, що Боже провидіння вище над усякі злобні людські плани. Головно – не закриватися у собі, у своїй біді, а довіритися Божому провидінню і далі залишитися відкритими на Його допомогу.
А ще: поза рідним краєм, ми можемо багато навчитися, здобути, можемо відкрити для себе нових людей, новий спосіб життя, а головно, що можемо усвідомити, що планета Земля – це єдиний дім створений для людини і у ньому ніхто не має почуватися чужинцем.
Світ змінюєтся і явише пересування народів стає звичним способом життя. Це ще більше спонукає нас до приготовності бути відкритими один до одного і єднатися у любові.
На роздоріжжі між добром і злом
Ми стаємо свідками подій, коли війни стають основним доказом, що втрата взаємної поваги, закритість перед культурою іншої людини, різні форми фанатизму приводять до напруження і до знищення, що тварнниого способу мислення: сильніший виживає.
Таким чинок явище іміграціє має дві дороги: ворожість, на знищення один одного, або любов і взаємне доповнення.
Ось тому, дорогі браття і сестри, дякуймо Богові, що не забуває нас, де би ми небули, і в якому би ми краю не зупинились. Вірмо, що Боже провидіння може і в дуже важких ситуаціях вивести все на добро.
І пам’ятаймо про діла милосердя, особливо до чужинців: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт. 25,34-36).
Ісус це пережив ще з малку і це поручив нам, щоб ми жили у цьому дусі, бо хто, як не імігранти, подорожуючі, заробітчани, скитальці, переселинці розуміють важливість цих слів … хто, як не вони, (хто, як не ми) розуміємо цінність теплого слова, горнятко теплого чаю, місце на нічліг …

Переглядів було:681

Ключові слова до цього допису:

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.