Одного разу дівчина принижено сказала своєму хлопцеві, який дарував їй квіти на знак примирення та перепрошення за вчинену незначну провину: “Не робися таким добрим! Ти сам знаєш, який ти є”
Хлопець опустив квіти і спокійно сказав: “Так, я добре знаю, яким я був. Також знаю, яким я хочу бути!”
Він відійшов із опущеним букетом квітів. За кілька кроків зустрів випадкову незнайому дівчину і простягнув їй букет. Вона вічливо подякувала і сказала: “Ви дуже добра людина”. Хлопчина лиш про себе тихо сказав: “Я знав це…” підморгнув і пішов далі.
Інколи, щоб змінитися нам потрібно мати поруч таких людей, які могли би нас побачити такими, якими би ми хотіли бути, а не тільки такими, якими ми вже були. Адже у старі бурдюки не вливають нове вино…
Це і називається прощення… приймати тебе таким, яким ти є зараз.