“All Hallows” в перекладі зі англійської значить “всіх святих”. Почитання всіх святих – це вшановування тих, хто був вірним Христові і Його Євангелії, згадуючи їхню пам’ять, ми пригадуємо собі, що стільки простих людей зробили те, що інколи нам здається неможливим. Якщо вони змогли, то чому ми не зможемо?«All Hallows Even» – це Навечірря всіх святих. Пригадую, що святкування празників у християн починається ще з вечора, із вечірньої молитви. Тому простою мовою «Hallowe’en» Хеловін – це початок вечірньої молитви, пригадування життя всіх святих.
Нам буде легше буде зрозуміти, коли пригадаємо Святкування Різдва Христового. Адже з навечір’я, вечері і коляди, ми починаємо святкування. А далі діти йдуть і проголошують Добру Новину про домівках сусідів та родичів.
Це свято розвинулось на Заході і є латинською традицією. У нас, християн східної традиції, поминання померших звершується перед і в часі Великого посту, а також у Пасхальний час. А свято Всіх Святих відзначаємо після Торжества Пресвятої Тройці. Хоча в деяких регіонах України 1 листопада відвідують цвинтарі і вшановують померших.
А тепер до тих, хто знаходиться за межами своєї духовної культури, про імігрантів.
Ми живемо в культурі, яка не є нашою рідною. Ми зберігаємо наші традиції, але оминути культуру, що нас оточує практично неможливо. Більше того, бути в осторонь – це небезепечно для нас самих, бо будемо жити закриті у штучному вакуумі, а ще це не буде ознакою нашої поваги до культури народу, який нас прийняв.
Поважати – це не означає сліпо перейняти і робити так, як усі роблять. Поважати – це найперше зрозуміти чому вони це роблять і що вони хочуть цим досягти? Ми не маємо права осуджувати, займатися критикою і щось, що може принизити іншого. Маємо обов’язок збагачуватись тим, що нам принесе користь. Ось тому заохочую всіх нас роздумати над тим що скоро у нас буде перед очима, хочемо ми цього чи не хочемо, але вже від тепер видно, як в магазинах вже готуються до наступної акції і наші діти це також бачать.
Святкування Хеловіну таким, як ми бачимо сьогодні, не є італійською традицією, ні європейською. Лиш останніми роками вона стає популярною завдяки дітям та рекламі продавців, телебаченню та фільмам. Та ще й самі батьки захоплюються дивним обрядом: переодягання і ходження із вигуком: солодке чи жарт?
Прикро, що саме ця новизна дуже нав’язується в садочках і школах, ставлячи акцент лише на переодяганні, на страшних беззмістовних “історіях”.
Відразу хочу запитати: чи таке святкування може виховати до пошани до померших? До загробного життя? До почитання святих?
Солодке, жарти, залякування, переодягання – це ще одне підтвердження сучасної культури, що зводить все до розваги і споживання. А серйозний підхід до духовного оминається…
Дехто підозрює, що така під-заміна християнських свят є для того, щоб обездуховити їх і наповнити новітнім поганським, атеїстичним духом. Можемо зауважити, що боротьба проти християн і Євангелії Христа далі продовжується, але вже прихованих формах.
Хочу пригадати, що батьки відповідають за виховання дітей не тільки культурне, а ще й духовне. Тому багато від вас залежить доля цієї “новинки”.
Розумію, що буде важко дитині заборонити і йти на перекір бажанню дитини. Адже майже всі друзі в той день будуть це робити і потім ділитися враженнями, та ще й хвалитися скільки солодкого назбирали. Тому не вартує завдавати дитині зайвих стресів і виховувати пожадання до “заборони”. Загострювати увагу дитині на такому новітньому “шоу бізнесі” не вартує. Але подаю кілька порад:
1. Добре з дитиною поговорити про правдиву суть цього свята і його релігійний характер: вшанування святих, молитва за померших, запалення свічки, як свідчення пам’яті, відвідування цвинтарів та храмів.
2. Самому не нав’язувати і не пропагувати, мовляв, щоб ваша дитина не відрізнялась від інших і т.д.
Ви свідомі християни і краще висловити свою думку, що в нашій сім’ї немає таких звичаїв, бо ми маємо іншій: колядування на Різдво, засівання, щедрування.
3. Пояснити повагу до світу померших, що ніякому разі не можна насміхатися, жартувати, чи вигадувати всякі історії для застрашування чи розваги про тих, хто відійшов до Бога.
Наш обов’язок творити “Вічную пам’ять”: а це молитися за них, продовжувати добрі вчинки, згадувати про добрий приклад.
Наголосіть, що цвинтар – це святе місце, де спочивають тіла, а не театральна площадка для вигаданих історій.
Коли говоримо про світ духів, то він поділяється лише на дві частини: Ангели Світла і ангели темряви. Посередніх персонажів нема: феї, відьми, чаклуни і т.д. це все те, що вигаданими казковими персонажами, а насправді їх нема. Тому нам не личить розвивати уяву у дітей в тому, що насправді немає. Не вводити їх в омману.
Справа виховання в такій конкурентності має бути дуже делікатна. Пригадується фільм, де один зі героїв фільму, маленький хлопчик, зізнався, що йому забороняли вдягатися як інші дітки і ходити по сусідах. Він мріяв про це дитячою мрією і не розумів, чому батьки забороняли це.
Тому інколи слід залишити ігру на рівні ігри, із меншою шкодою для дитини. А наші повчання допоможуть з часом зробити самостійний вибір і навіть відстояти свою думку перед товаришами.
Будьмо мудрими і второпними, щоб любов’ю показати дітям вашу турботу про їхнє ПРАВДИВЕ духовне виховання, щоб в них часом не закралось сумніву, що ви їх “не любите”, бо не підтримуєте у поганських звичаях, що часто виявляють не повагу до християнської віри.
Делікатність у пояснені, свідчення християнської віри у щоденні, свобода вибору у прийнятті рішення.
У кожному випадку діти не мають бути обмежені в односторонності цього театрального дійства, а добре, щоб побачили другу,правдиву, сторону свята ВСІХ СВЯТИХ у латинській традиції.
Велике спасибі батькам за порушену тему, яка і для мене стала повчальним роздумом над тим, в якому світі ми живемо і до чого йдемо, або ж нас підштовхують.