Хай Бог тебе благословить

Ми бачимо потребуючих, чи багатих?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Жовтень 31, 2015. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі в Христі, браття і сестри,  в Євангелії від Луки 16.19-31,  притча про Багача і Лазара поєднує в собі два виміри нашого людського існування: замське і потойбічне. Показує тісний зв’язок між одним і другим, адже від першого залежить і друге.
Також показує інший зв’язок між забезпеченими і потребуючими. Якщо тут на землі не будуть в єдності, то і після смерті залишаться роз’єднаними, якщо тут на землі не буде взаємної допомоги, тоді і потім не буде цього ж.
Краще синиця в руках, ніж журавель в небі?
Дехто каже: що мені “потім”, краще “вже і тут”! Ось це є явна різниця між віруючими людьми і атеїстами. Віруюча людина вірить у добро теперішнє і майбутнє. Вірить, що має бути тісмий зв’язок між ними.
Невіруючі люди живуть тільки думкою про себе і своє добро тут на землі, тому є приземлені. Замикаючись у свому егоїзмі, вони починають входити у замкнутий круг самозадоволення: хочеться з кожним разом все більше, і задоволення отримують від однієї думки скільки ти маєш. Складається враження, що самозадоволені багаті люди думають жити вічно тут на землі. Але правда є та, що всі вмирають і нічого із собою не забирають, окрім душі.
Така закритість в власному задоволені творить відстань між людьми.
Людина ніби має все для щастя, але воно скоро проминає.  У притчі показано тільки один фрагмент із життя багатої людини, але є будні які сповнені скорботи. Щире співчуття, дружбу, допомогу за гроші не купиш.
Хто ми бідні чи багаті?
Слухаючи цю притчу, вартує запитати себе – до кого ми себе зачислюємо: до числа “багатих” чи “лазарів”? Якщо звертаємо увагу на кількість грошей чи матеріальний здобуток, то буде одне судження, а якщо дамо собі просте запитання: а чи на мене хтось дивиться як Лазар дивився на багатого: “він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу”? Ось бачимо тоді вже інший результат.
А може і ми не помічаємо тих, хто дивиться на нас, як і багатий був сліпим. У багатьох відкриваються очі тоді, коли нам стає погано, коли стає гірше від інших, коли ми шукаємо підтримки, допомоги. Інколи завдяки цьому людина повертає свій людяний стан: стає співчутливою, відкритою до інших, простою у відносинах, ділиться з тим, що може бути корисним для потребуючих.
Гірше, коли створилася вже така відстань, що відносини справді стають знищені.
Мабуть найгірше, це тоді, коли в одній сім’ї чи родині таке стається. Один живе краще від іншого. В одного від цього виникає почуття кращості, що веде до гордості, а в іншого до гіршості, що веде до заздрості.
Що робити, щоб цього не сталось?
Авраам мовив: “Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають” Тому пізнання Божого Слова і мудрості є необхідним для доброго життя тут на землі і для осягнення вічності в Небесному Царстві.
Коли відчуєш, що тобі засліплює твоїм щастям, зумій поглянути на ближніх і це буде чудова нагода збільшити твою радість і благословення.

Переглядів було:1732

Ключові слова до цього допису: