Хай Бог тебе благословить

Хіба це справедливо? А якби було все справедливо, то були би хіба труднощі?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Жовтень 11, 2008. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Що робиться із людиною, котра має труднощі?
Наш досвід життя нам показує простий хід подій. Спочатку вона шукає рішення і вихід із проблем. Коли все вирішується, людина радіє і згадує із приємністю про минулі труднощі. Коли ж після перших трудностей, виникають інші, то приходить розуміння, що все так просто не скінчиться. Ти набираєш сили і далі вступаєш в бій із труднощами життя. А що, коли сили покидають від постійних невдач? Коли промінь надії гасне? Коли ти відчуваєш, що виходу і близько не буде? Тоді приходить криза… криза, яка пробуджує в нас наші емоції: ми починаємо нервувати і бентежитись. У такому стані ми можемо зробити те, що ніколи би не наважились зробити у спокійній ситуації. Дуже часто люди кажуть про це: мені тоді відібрало розум, не розумів, що зі мною робилось, мною щось володіло. Це наші емоції, які дійсно можуть взяти верх над розумом. Наша воля, підкорившись їм, автоматично показує в ділах і словах те, що є в середині нас. Тоді контролювати себе нам дуже важко.
Бочка, яку хтось копнув, щоб «зігнати злість» і яка покотилась з гори, вже майже не зупинити, бо з кожним метром її сила стає все більшою. Часто залишається лише чекати, коли все перейде. А це в свою чергу веде до небажаного поганого результату.

Христос упокорив хананянку (Мт. 15:21-28), чи просто захотів показати нам жінку віри
Не можливо спокійно прочитати цей уривок, а особливо, коли ти пережив/ла щось подібного у житті. Коли ти хапався за кожну надію. Як боляче було, коли ту надію тобі хтось перекреслював, хтось просто тебе відкидав? Тоді виникала велика злість до тієї людини. Коли читаємо цей уривок, можемо пережити те саме… але тоді є запитання: чому Христос так поступив, знаючи, що може зробити боляче цій жінці і чому йде всупереч словам: “А того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть” (Ів. 6: 37)?
Дочитавши до кінця цю історію, ми можемо побачити, що ні одне ні друге не справдилось. Жінка не роздратувалась і не зневірилась, а Христос її не відкинув. Отже, що сталось.
А сталось, виявлення віри жінки і наявний приклад!
Часто ми кажемо, оправдовуючи свої погані вчинки: по-іншому не можливо було вчинити, я не святий, я людина і по-людськи живу… Тут Христос показує неізраїльтянку, небезтурботну, а одну із нас, а можливо і в гіршій ситуації! Він її викриває її віру і ставить саме її нам в приклад.
Тепер можемо сказати: ця віра спасла не тільки її, але може спасти і нас, якщо ми візьмемо її собі за приклад.

Деколи добрі люди нарікають на Бога, кажучи, що Господь допускає різні проблеми незаслужено і несправедливо, бо вони нічого поганого не роблять, а тут ще мусять зносити різні труднощі. А хіба у справедливості бувають труднощі? Тому, замість пошуку справедливості, пошукаймо користь від того, що дійсно з нами стається.
Можемо зауважити, що за нами в той час трудностей завжди дехто спостерігав і дивився, що з цього вийде. Він бачив, який ми знайшли вихід з цієї трудності. Дивився з нами і вчився від нас.
Цікаво скільки раз ми показали нашу покору і нашу мудрість, а скільки …

Переглядів було:1295

Відгуків є 3

  1. Romchyk

    А в мене в голові слова з пісні:”….Ти наведеш на шлях покаяння і дорогу покажеш в житті” У пісні цій ще гарна і спокійна мелодія…

  2. Masha

    Труднощі необхідні нам для росту, це як перешкоди, долаючи які стаєш вправнішим. Кажуть, що серце як мускули, болить, значить – росте.

  3. Ulyana

    Спортсмени, щоб досягти свого рекорду, багато працюють та збільшують навантаження. Їх результат, золоті медалі та успіх – це наслідки праці важкої і часто виснажливої.
    Так і життя: буває в ньому багато праці та терпінь, бувають і конкретні результати; бувають різні завдання, на які навіть і не сподіваєшся. Так було в мене на одних реколекціях: я поїхала туди з метою послухати науку та виспатися. А получилася, що попала в команду, котра допомагала проводити реколекції. Хочу сказати, що реколекції пройшли для мене просто класно: я навіть не сподівалася, що зможу справитися із поставленим завданням. Вдома, я би ніколи не взялася до такої справи. А тут – багато молитви та праці, а насамперед послух (як я могла відмотися? прийшлося думати) та віра, що Бог допоможе: просвітить та запалить до праці.
    Ця наука триває для мене і досі: без Бога я слабка, в Бозі моя сила. І хочу закінчити своє свідчення словами св. Августина: Не спокійне моє серце, доки не спочине в Господі.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.