Хай Бог тебе благословить

Пожадливість засліплює і віддаляє від милосердя

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Вересень 17, 2016. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри! Притча про Виноградник і виноградарів була скерована до представників ізраїльського народу, які відкинули наріжний камінь – Спасителя. Саме цю притчу внесли до роздумів християнам. Чому? Можливо, щоб ми, дивлячись на помилки інших, саме не вчинили те, що зробили вони. Хто може бути впевненим, що зло спокусить? Хто може бути переконаним, що зло не зведе із правдивого шляху? Тому, як не нам, християнам слід бути пильними, щоб часом ми із духовних та віруючих людей, не перетворились у засліплених і гордовитих фанатиків релігії.Вернемось до притчі, в якій показано велику нищівну силу людини, котра сповнена духом пожадливості, може піти на велике зло. Мати більше, мати все і здійснити це привласнюючи чуже… Це ознака людини, яка віддалилась від милосердності і наповнилась заздрістю, пожадливістю, нахабством.
Як бачимо, що зло може так засліпити поступово очі, що від меншого зла поступово людина переходить до більшого. Тому народна мудрість так і говорить: “з краплі починається дощ, а з струмка – океан”. Колу ми дозволимо собі на мале зло, пам’ятаймо, що з цього нічого доброго не буде.
Також, якщо ми не будемо робити діла милосердя, то наше серце свою порожнину наповнить іншими ділами, які будуть творити “океан”, але вже інших діл, тобто “пустелю” постійного браку любові.

Не раз люди нарікають на те, що у світі є стільки багато зла. Але хто приніс це зло? Люди народжуються і вмирають, людство немов обновлюється постійно, а зло чомусь не зникає.

Ось тому потрібно, щоб ми прозріли від сліпоти пожадання та всього іншого і повернули свій лик до Бога, щоб Він нас освітив Світлом своїм. Щоб ми побачили в Ньому спасіння своє. Щоб наше життя на цій землі, було спільною взаємною радістю.

У притчі показану Велику Божу доброту. Бог посилає пророків і добрих людей, щоб нас зупинити перед самознищенням. Він послав Сина Свого Єдинородного, щоб показати Свою близькість. Люди не скористали із цієї можливості, натомість захотіли стерти присутність, ім’я та пам’ять “Власника”.
У цій епосі притча повторюється вже по-своєму. Пам’ять про Бога і про Боже поступово зникає і манія пожадання все більше стає присутня. Що є людина без Бога, що є створіння без Творця?
Нам потрібно зберегти себе і не провокуватися на погані приклади інших, щоб сліпота і нас не чіпилась, щоб і ми поступово не відійшли від Бога і потім, щоб не стали сліпою масою, яка зможе зробити самі ганебні вчинки.
Ми, що у Божому винограднику, приносьмо достойно і з радістю плоди нашого навернення і діл милосердя і таким чином збережемо себе, ближніх наших, світ цей від знищення. І ти нам Боже допоможи. Амінь.

 


Аудіозапис проповіді

Переглядів було:2055

Ключові слова до цього допису: