Хай Бог тебе благословить

Багатий у притчі про лазаря: два обличчя однієї людини

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Листопад 19, 2016. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, притча про Багатого і Лазаря описана у Євангелії від Луки 16.19-31 нам відкриває два обличчя однієї людини. Це багатиий чоловік, який своє життя провів у розкошах і в задоволені своїх бажань. Складається враження, що він бачив тільки себе, думав тільки про себе і зроби все можливе, щоби інші дивилися на нього, можливо вимушеним через бідність поглядом заздрості, пожадливості.
Коли багатий помер і переставився в інший світ, для нього створилися інші умови. І ми тепер бачимо зовсім іншу людину, яка відкрила очі на інших. Більше того, маючи свої великі потреби, терпіння, вона починає думати про своїх рідних та клопотатися за їхню долю, щоб часом з ними не сталося те, що спіткало його.
Одна і та сама людина, але в різних обставинах життя її поведінка стає різною. Ось бачимо, дорогі браття і сестри, як важливо створити довкола себе обставини, які допоможуть нам завжди залишатися людиною, котра відкрита на інших, яка буде мати можливість побачити життя різноманітним, яка не потопиться в своєму самолюбстві.
А хто ми є?
Засліплений бачить тільки своє життя, він думає лише про себе, думає проте, як би йому було добре вже і тепер, але не думає про своє майбутнє. Не думає до чого приведе та радість, яку він має зараз. Не думає про своє життя, яким буде його кінець.
Такі люди не задумуються, що їхнє щастя є за рахунок нещастя інших. Чим більше маєш ти, тим менше мають інші.
Як тоді бути?
Для нас, віруючих християн, важливо приймати від Бога всі дари і думати про їхні помноження, тобто про збагачення і при цьому не залишитися засліпленими і бачити тільки власне щастя. У цьому сучасному світі дуже легко стати засліпленим, спокуситися і бачити тільки себе.
Тому ми маємо подумати про те, як створити умови, щоб не стати засліпленими, подібно до багатого у притчі про Лазаря.
У цьому може допомогти нам зустріч із людьми потребуючими. Їх видно відразу. Це ті, хто благально дивиться на нас і просить про допомогу. Це можуть бути наші рідні і ближні, яких ми чомусь не бачимо. Можуть бути ті, з ким ми живемо, працюємо, товаришуємо. Пам’ятаймо, що вони також хочуть бути щасливими, хочуть також пережити радість і задоволення. Ми можемо у цьому допомогти, коли зуміємо розділити ті дари, які Господь нам дарував.
А ми часом не виховуємо заздрісних людей?
У притчі Ісус нам показує людей, які вимушені обставинами немов “заздрісно” дивитися на інших “щасливих”. Можливо хтось нас і вчив: уникати заздрісних людей, боротися з ними, молитися на захист проти них, берегти власне щастя. Ісус цього нас не вчив. Він вчив нас повернутися обчиччям до зранених гріхом людей і допомогти їм. Адже Бог заступається за нужденних і потребуючих і хоче, щоб усі були щасливі.

Переглядів було:1417

Ключові слова до цього допису: