Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Луки 8, 41-56 святий апостол оповідає нам про два випадки, які пов’язані між собою не тільки проханням про допомогу, але також невидимим зв’язком довіри до Спасителя, що став вирішальним в досягненні успіху. Але обставини цьому не сприяли.Начальник синагоги знав, що спілкування з Ісусом, тим більше прохання про допомогу з його сторони, може викликати критику серед фарисеїв книжників та інших. Він все ж, як духовна людина, наблизився до Христа.
У другому випадку – жінка, котра мала хворобу, також наблизилася до Христа, знаючи, що за це могла бути покарано карою смерті.
Таким чином можемо зробити висновок, що обоє вони йшли на ризик. Вони знали, що після такої зустрічі можуть бути відкинені, покарані. Але вони також знали, вірили в те, що Христос їх не відкине, навпаки підтримає їх і допоможе їм, навіть тоді, коли дехто із них заподіє Йому виснаження, а дехто засумнівається. Яка ж велика є любов Бога, що не залишає вірних Йому, щоб вони засумнівались в Його любові!
Бог не залишає нам причин, щоб ми сумнівались Йому. Він приймає всіх. Він, заради нас самих, потребує від нас – Довіри. Адже без довіри людські відносини не будуть тривкими, без довіри не станеться тим більше чуда.
На початку Різдвяного посту для нас це чудова нагода задуматися над тим, якими ми приходимо до Христа? З якою довірою стаємо на молитву, розпочинаємо наш день, переходимо через труднощі? Як довіра до Бога і в Його провидіння зростає в нас з року в рік?
Апостол Павло сьогоднішньому посланні до Ефесян Ефесян (2, 19-22.) пригадує про наше покликання:
Ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі,
збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом.
На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
Таким чином Бог через різні ситуації в нашому житті будує нас, вказує нам шлях до того, щоб ми стали оселею Духа Святого. Це стане можливим тоді, коли ми будемо довіряти Богу і коли повіримо, що випадковостей у Бога нема. Коли будемо постійно пізнавати Його волю і цим наповнюватися Його присутністю.
Бог хоче, щоб ми стали храмом, але потрібно Йому довіритись. Якщо храм не будується чи дає тріщини, щось тоді не так… що саме?
Сьогодні ми згадуємо вхід Пресвятої Богородиці до храму, де вона вона служила Богу від малечку, де зростала духовно, приготовляючи себе, щоб стати храмом для приходу Бога. Це перше свято на початку особливої пори – це заклик Церкви до наслідування Марії у час приготування до Різдва.
Аудіо версія проповіді: