Наша довершеність в уподобанні до Бога і у взаємній підтримці

Дорогі браття і сестри у Христі, у першу неділю посту ми Торжествуємо! Так Церква закликає нас вгору піднести серця і сповнитися духовної радості. Радості, яка походить від Бога, від свідомості, що ми ще більше наблизились до Бога через молитву, жертвенність, стриманість і діла любові.
Цим самим ми відновлюємо образ Божий у нас, що міг бути втрачений після духовної боротьби, що завершилась упадком. Тепер ми, підтримуючи один одного, вступили у пору нашого очищення, відновлення втраченого. У цьому допоможе нам Бог, що чекає улюблених дітей, щоб дарувати їм одяг праведності.
Сьогодні особливо споглядаємо на ікони, почитаємо їх і пам’ятаємо про “живі ікони”, тобто наших ближніх сотворених на образ і подобу Божу.

Ікона – це видима присутність Бога
Невидиме стає символічно представлене у видимих творах не для того, щоб замінити невидиме, але щоб торкнути наші фізичні відчуття, які у свою чергу торкнуть наші душевні.
У Богочоловікові Христі поєдналось матеріальне і духовне. Він не був лише людиною, або лише Богом. Син Божий поєднав у собі видиме і невидиме, Боже і людське. Дивлячись на Христа, люди казали: “Бог навідався до народу свого” він Сам закликав нас до обожествлення: “Будьте довершені, як Отець мій”. Ось тому почитання святих і всього, що є пов’язано із їхнім життям є почитанням самого Бога, адже вони розділяють славу Бога, трудячись ціле життя задля Нього і Його Царства.
Чим більше ми пізнаємо Бога, тим Більше Бог може нав відкрити нас самих. Чим більше ми будемо наслідувати Христа, тим більше ми збагнемо свою місію на цій землі.
Іди за мною
у Євангелії від Івана (Ів 1.43-51) ми чуємо заклик: “Іди за мною”. У пості ми відновлюємо постанову іти за Христом. Цей шлях називається шлях покаяння, що починається від самозречення і завершується відновленням образу Божого у нас. Ми створені на образ і подобу Бога. І, на жаль, цей образ затемнюється через наші провини, а на щастя, у покаянні відновлюється те, що ми втратили. Тому освячення – це не є щось нове чи незнане, освячення – це повернення втраченого.
Почитаймо цього тижня ікони і залишімо часу, щоб просто бути присутніми біля святих речей, побути святому храмі, читаючи святі слова і надихаючи себе на святі роздуми.
Зауважмо, що у нашій розмові ми хочемо дивитися людині в очі, щоб побачити щирість і довіру. Дивлячись на неї ми відкриваємо свої очі, адже щирість не може бути лише односторонньою. Відкриймо свої очі перед Богом, щоб і в наших очах залишились очі довіри Бога.
Одною із причин першого гріха – це була недовіра до Бога. Тепер ціле наше життя – це повернення до втраченого Раю, у який можна буде увійти через Віру у Воскреслого Христа.
У піст взаємної підтримки
У цей час заохочую задуматися над нашою поведінкою у відношені до наших ближніх: чи часом ми не стали нагодою до спокуси наших ближніх? Чи часом образ Бога у нашому ближньому не зіпсувався з нашої вини свідомо чи несвідомо? Пригадаймо, чи ближній наш, споглядаючи на нас бачить цей Образ Бога, а може він бачить інший образ і це його згіршує?