Дорогі брати і сестри у Христі, ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Радість Христового Воскресіння – це найбільша радість від усякої радості. Так, як Пасха – це Торжество на торжествами, так і Воскресна Радість перевищує всяку радість! Адже ця радість несе в собі перемогу над смертю, над смутком, над відчаєм, над розчаруванням.  Але не здійснюється автоматично, це може сповнитися у кожному з нас, якщо ми приймемо цю Радість, наповнимося неї і нею будемо жити.
Воскреслий Ісус прийшовши до своїх учнів, каже: “Прийміть Духа Святого”. Духа, який зможе торкнутися нашої душі і наповнити її. І разом із Духом Святим ми приймемо Його дари і плоди. І тоді наслідки впливу злих сил від нас відходять, ми стаємо інші – святі.
Закритися в собі – це не вихід, це тупікМи інколи буваємо подібні до заляканих, стривожених апостолів: коли маємо труднощі в житті, закриваємося у собі.  Це аж ніяк не допомагає нам вийти із стану, в який увійшли. Цим ще більше ми пригнічуюємо себе і доводимо до відчаю, безнадії.
Ісус нас розуміє, як і тоді розумів закритих апостолів.  Ісус хоче допомогти нам,  зустріти нас,  підтримати нас  і вивести до миру, радості і служінні ближньому.

Засмучений християнин – це стан, з якого потрібно чим скоріше виходити. Християни – це свідки радості, що походить від Бога. Тому, навіть якщо немає людської причини для радості, то зустріч з Богом і відчуття Його присутності стає джерелом внутрішньої радості.
Особливі люди – особливий підхід
У прикладі  із святим апостолом Томою ми бачимо як Ісус турбується над тими, які мають особливі труднощі з вірою.  Шанує їхні потреби і показує себе терпеливим, дає можливість зробити вільний і свідомий вибір.
Слова, які були сказані до Апостола: “І не будь невіруючий, але віруючий!”  можуть бути звернені і в теперішній час до кожного з нас, хто перебуває у трудностях віри. Бути невіруючим – це мука, це душевна закритість, це життя у постійних сумнівах і  здогадах.
Як не дивно невіруючі люди нам, віруючим, багато закидають, насміхаються, принижують і навіть відносять до  неосвічених. Але той, хто жив у стані невіруючої людини, то й добре розуміє,  що повернутися у той стан –  це втратити те,  що тебе підтримує в житті чи в радості, чи в горі, терпінні чи піднесенні, тобто у всіх ситуаціях життя.
Тому дорогі об’єднані у Христі воскреслому, приймімо цю воскресну радість, дозвольмо Духу Святому принести нам душевний мир та мир між ближніми.  Бережімо себе від будь-якої пропаганди, спокуси і всього того,  що намагається нас закрити у собі, відмежувати від інших, наповнити смутком. Пам’ятаймо, що Бог нас шукає і готовий зустріти нас навіть при “замкнених дверях душі”.
Якщо хочемо прогнати темряву, тоді потрібно потрібно пустити світло.
Якщо хочемо полегшити душу, тоді треба скинути тягар.
Якщо хочемо позбутися смутку, тоді слід зустріти Бога, джерела і подателя невимовної радості.
Бог хоче бачити нас всіх разом, хоче бачити нас радісними,  хоче бачити нас як ми взаємно допомагаємо один одному, підтримуємо один одного,  благословляємо один одного, несемо мир і проповідуємо один одному життя вічне!

Ви вже посміхнулись і поділились радістю із Богом, із ближніми? Не відкладайте – це наше покликання бути радісними і дарувати радість іншим!
Смуток – це стан гріха і ознака гріховного наслідку!

Ага… хто ще не зробив цього – покайтеся! І несіть радість! Підтримайте радість Христа Воскреслого!