- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Якщо не радієш радістю ближнього, то яка в цьому причина?

Дорогі брати і сестри у Христі, ХРИСТОС ВОСКРЕС! Пасхальна радість – це найперше радість самого Бога, котрий ділиться із нами радістю воскресіння! Якщо ми приймемо її, візьмемо участь у цій радості, тоді вона стане і нашою радістю.
Радіти радістю іншого –  це ознака любові до нього.
В любові є ділення, пошук спільного і творення єдності. Коли твоє життя стає частиною життя ближнього твого, тоді відбувається чудо єдності і єдиності. Двоє стають одним цілим єдності любові.Ось тому, коли ми радіємо радістю ближнього, то цим самим показуємо йому свою любов, хочемо показати йому єдність із ним. Це дуже важливо, щоб ми підтримували один одного в радості, щоб не залишали на самоті іншого, і щоб самі не залишались на одинці в радості.
Богослови твердяться, що однією із причин чому Бог сотворив людину – це щоб розділити із нею радість створеного світу. Людина в раю сповнювалась лише радістю.
Ми добре знаємо, що розділена радість помножується, а радість одинокої людини обмежена, є неповною радістю.
Це правда, що не завжди ми можемо розділяти радість із ближнім?
Інколи ми можемо зауважити, що чужа радість чомусь не стає нашою радістю. Можемо відчути, що не хочемо радіти з причини успіху ближнього, а навпаки це нас може дратувати, засмучувати. Чому?
Мабуть причину треба шукати або в нас, або в ближньому.
Дехто каже, що не може радіти радістю грішною, тобто тою, що виникає з причини гріха. Святе писання у книзі Йова про це також згадує: “Йова 20. 4-5.Чи ти не знаєш, що від віків, з того часу, коли постала на землі людина, веселощі безбожного короткі і радість нечестивого хвилева?” Апостол Павло сумував, коли дізнався про гріхи у громадах.
Ми не можемо розділяти грішну радість, бо таким чином схвалюємо гріх, підтримуємо безбожний вчинок. Для віруючої людини гріх завжди залишає смуток. Якщо ми грішимо, або бачимо, як хтось грішить і радіємо з цього – це вже є велика небезпека нашого для Спасіння.
А що коли добрий вчинок не приносить радості?
В історії про розслабленого (Ів.  5, 1-15.) ми бачимо як Спаситель дарував радість людині, яка була не тільки фізично хвора, але також перебувала у повній безнадії, котра в продовж довгих років не відчула підтримки на дорозі зцілення зі сторони ближніх.
У цій історії у час великої радості зцілення колишнього розслабленого виявились ті, котрі спочатку не допомогли йому, а тепер не зуміли розділити радість його одужання. Натомість ті носії смутку почали моралізувати його і сіяти сумніви. Вражає і насторожує така поведінка.

Дорогі браття і сестри, остерігаймося бути сумними ревнителями закону, занедбавши покликання проголошувати Божу радість і жити нею. Смуток – це ознака втрати покликання, нездатність радіти – це ознака темряви душі.
Пам’ятаймо, якщо ми не будемо жити радістю, тоді на її місце прийде смуток. Якщо не будемо радіти з успіхів ближнього, то будемо йому заздрити, критикувати, ревнувати, гніватися і замислювати зло на нього. А це для нас буде погибель.
Тому будьмо відкритими на радість і успіхи ближнього! Благословляймо його і самі будемо благословенні. “Хай ваша радість буде всім людям відома – Господь близько”. ап.Павло.