Найперше пам’ятай:
Люди не є постійні у своїх думках. Сьогодні вони говорять одне, завтра – інше.
Зараз вони можуть хвалити тебе, а з часом можеш почути, що розчарувались в тобі.
Сьогодні тішить твої вуха похвала і вдячність, але будь готовий почути нарікання.
Тепер при зустрічі на устах ти бачиш ласкавий усміх і увагу, але приготуйся одного дня стати незаміченим, або й небажаним.
То якої слави хочеш ти?
Якщо ти робиш добро заради людської слави, то не дивуйся, що деколи в тебе відпадає бажання продовжувати робити добро.
Якщо ти робиш добро, бо ти є доброю людиною, то ти не зважаєш: кому ти помагаєш і чи скажуть тобі «дякую» за це – ти просто робиш добро, бо не ти не можеш по-іншому.
Якщо ти робиш добро, бо хочеш наслідувати Бога, то будь готовим прийняти все, що зазнав на собі Ісус: похвалу і нарікання, вдячність і озлобленість, повагу і приниження, компліменти і образи, увагу та одинокість, …
Та нехай це тебе не лякає та не тривожить твого серця, бо в кінці сам Бог тобі віддячить вічною славою.
Навіть, вже тут, на землі, можеш відчути радість у твоєму серці. Таємниця полягає в тому, що в тобі буде мешкати сам Бог – джерело добра.