Дорогі браття і сестри у Христі, Святкуючи Торжество Преображення, ми сповнюємося величчю цієї таїнственної події, яка для багатьох була закритою, лише апостолам була дана можливість привідкрити цю завісу таємничості сходження Ісуса на розмову із Отцем. Світло Божої слави покрило всіх присутніх.
На іконах преображення зоображуть Сина Божого наповненого Світлом, яке спочиває на апостолах. Це світло – це Слава Божа. Ось так молимось у тропарях свята: “Переобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки змогли”.
Апостоли були запрошені увійти в славу Божу, що покрила їх повністю.
Входячи у Славу Божу, наповнюємося Світлом Божої присутності так, що наша слава стає незамітною маленькою іскрою, що спалахує на фоні яскравого блиску.
Слава людська сьогодні є завтра немає, постійно залежна від інших, часто є надуманою. Любуєшся нею і втішаєшся, а потім розчаровуєшся і впадаєш у розпач, коли вона зникає. Людську славу можна купити і замовити немов рекламу, можна і продати як “бренд” чи торгову макру. Людська слава – це постійна боротьба бути яскравішим від інших, ціною й того, що той інший може бути вмисне затьмарений. За славу неї потрібно боротися, отримавши її, потрібно постійно відстоювати. Це конкуренція і змагання, це перемога над іншими і поразка від інших, інколи – це гра за виживання. Це штучна радість, коли вихваляють і справжнє страждання, коли немає цього. Ми хочемо такої слави?
Слухайте і Наслідуйте.
На Таворі Ісус показує, що Він є славою Отця, Отця котрий говорить: “Це – мій улюблений Син, якого я вподобав: його слухайте”
Тавор був сходження до Божої слави. Слави, за яку не потрібно боротися і змагатися, яка покриває всіх і триває вічно, яка спонукає до взаємної любові і турботи, яка спонукає сказати: добре НАМ тут бути!
Тавор – це сходження, але і повернення до низу. Скоро, дуже скоро, все людське мине. Будуть приниження, наклепи, гоніння, страждання і смерть. Дивний спокій Спасителя буде вражати усіх. Усе, що стосувалось людської слави буде безпощадно знищено. Ті, що восхваляють, будуть ганити Ті, що із захопленням возвеличують скоро із жостокістю принижуватимусь. Яка ж мінлива людина і її слава …
Христос спокійно позбувався всього! Чому? Бо шукав слави Отця! Бо вже перебував у Його славі. Як каже апостол Петро: “Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу”
Ісус запрошує і нас увійти в славу Бога. Ісус запрошує, щоб і кожного нас покрила слава Всевишнього і люблячого Отця. І це станеться кожго разу, коли ми будемо здійснювати своє сходження на зустріч з Отцем, коли ми кожого разу будемо слухати Його голос і виконувати Його волю. Як це говоримо в в Господній молитві “Отче наш… Хай святиться Ім’я Твоє, хай прийде Царство Твоє і хай Буде воля Твоя”. Бо Твоє є царство і сила, і слава!
Про нас, а може і про інших
Є такі люди, яких дуже цікавить думка про них зі сторони інших людей. Вони шукають за поглядами, бо хочуть відчути як на них подивились, вони прислуховуються до голосу, щоб часом не пропустити, що про них сказали, вони слідкують за тим, щоб добра слава завжди панувала серед оточуючих людей і дуже переживають, якщо якась знеслава поширилась. Вони християни?
А є такі, які постійно шукають слави Божої, бо їм не байдуже, що Бог скаже про них! А якщо вже Сам Бог сказав про них, то тоді, хто є така людина, що щось собі та й говорить?
