Дорогі брати і сестри у Христі, в провокаційній розмові книжника із Ісусом (Мт 22, 1-14.) виявилась Істина, котра є ключом розуміння до всього, що Бог ділає відносно нас, до всього описаного у Святому Письмі. Ісус в дуже ясний спосіб наголошує нам, як ми маємо сприймати і Бога, і себе, і ближнього – Все і у всьому в Любові.
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.
Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
Дорогі в Христі, однією із умов життя з Богом – це є пізнання Бога. Бо як можна вірити, перебувати в єдності із Ним, якщо не знати Його?
Ми покликані не тільки знати, що Він ”десь є”, але Сам Бог дозовляє нам ”познайомитися” із Ним, пізнати який же Він є!
Для цього Він постійно наближається до нас, даючи нам можливість Себе Самого відкрити нам настільки, наскільки ми можемо Його пізнати в ту мить.
Звичайно, що крім Самого Бога, є інші особи, котрі нам відривають, а радше передають свої знання, пережиття, думки про Бога.
Це можуть бути наші батьки, наші друзі, книжки, Церква, навіть випадкові люди. І кожен передає свій досвід пізнання Бога.
Можемо зауважити, що не у всіх цей досвід є однаковим, але всіх має об’єднувати одне Любов.
Адже все, що Бог створив і далі продовжує утримувати все задля любові.
Любов є в основі всього, що походить від Бога. Ось тому, коли ми хочемо пізнати Бога, хочемо в якісь мірі ”зрозуміти” Його, то це стане можливим тільки в контексті любові.
Апостол Іван наголошує: Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
Пізнання Бога, як люблячого Батька, Сина і Духа спонукає нас до наслідування життя в Любові.
Так і кажуть: ”в якій сім’ї ти жив, таку і будеш будувати свою”. Сім’я родинна, церковна – мають бути відбитком, образом Пресвятої Тройці.
Це означає, що всі наші закони, традиційні звичаї, правила поведінки та інше мають бути в дусі жертвенної Любові: з любові і задля любові.
Коли дитина чує, що тато чи мама каже ”ні” або ”так має бути”, вона має вірити і не сумніватися, що це задля її добра, що це вияв любові. Тому окрім ”так має бути” потрібно ще й показати любов, яка і дає відповіді на всі запитання життя.
Людство женеться за якимось прогресом і вихваляється цим, але чи є в цьому ”розвитку” життя в Любові?
Ми часто хочемо чогось ”кращого”, чи це не переступаємо цими бажаннями заповіді любові?
Як же переконатися, що саме любов є в основі моїх відносин до Бога і до ближнього?
Все вийшло із Любові, має розвинутися в Любові і має вернутися до Любові: Бог є Любов!