Дитина бавилася у своїй дитячій кімнаті, коли до них прийшла в гості одна сім’я, в котрій була також маленька дитинка. Дорослі познайомили дітей, запрошуючи їх до спільної ігри, а самі пішли до великої кімнати згадувати минуле.

Маленька господиня продовжувала бавитися своїми іграшками, а маленька гостя стояла в сторонні і спостерігала, але це тривало не довго, бо за якийсь час вона вийшла із кімнати, а незабаром в маленькому наплічнику принесла свою іграшку. Це була її улюблена лалька. Тепер можна було бачити, як обоє дітей щось угу-каючи бавились своїми іграшками.

До дорослих доносився час від часу сміх дитини і гості заспокоїли господарів: “це наша так бавиться!” Але за якусь мить пролунав плач. Всі насторожились і підійшли до дитячої кімнати.
На превелике здивування посередині кімнати стояла заплакана маленька господиня, тримаючи у руках чужу ляльку. А маленька гостя стояла і здивовано на це все дивилась. Строга мама-господиня вже хотіла зробила крок до дітей, щоб відібрати чужу іграшку і встановити справедливість, але мама маленької гості її зупинила. Дорослі продовжували з далека здивовано дивитися.

І тут сталося щось ще більш дивніше: маленька гостя підійшла і обняла заплакану господиню, а потім сказала: “я тобі залишу цю лялю, вона принесе і тобі багато радості”.
Саме тоді радість помножилась, бо дитина, яка щойно залишилась без ляльки, відчула обійми рідної матері і ці обійми змогли огорнути обох дітей. Звичайно, що за прикладом мами підійшли всі дорослі. Тепер можна було бачити, як посеред кімнати стояли навколішки дві сім’ї об’єднані в одних обіймах. Лиш лялька далі продовжувала видавати якісь дивні звуки…
Щоб викорінити зло, потрібно сіяти насіння добра, щоб ці квіти-милосердя, коли виростуть і забуянять, заглушили своєю присутністю вже згнилі коріння зла, які поступово стануть гарним добривом.