[1]
Дорогі Браття і сестри у Христі, у цей пасхальний час ми згадуємо про чоловіка сліпого зроду (Євангеліє:Ів. 9, 1-38.). Цей чоловік може нагадати нам про нашу зустріч із Спасителем, котрий приходить у світ, щоб відкрити духовні очі нашого серця, але чи всі зрозуміють нас, підтримають і зроблять теж саме?
Називають його грішним? Не хочуть навчитись від нього? А Ісус ніколи не відкидає! В якого Бога ми віруємо, кому молимось?
Ісус в цій історії відкриває правдиве обличчя Бога і Його можна розпізнати! У нього можливо увірувати! Але не всім. Чому? Бо є одна умова …
Ті у відповідь йому сказали:
– Ти ввесь у гріхах родився і нас навчаєш?
I прогнали його геть.
Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього:
– Віруєш у Сина чоловічого?
Той відповів:
– Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?
Сказав йому Ісус:
– І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він.
Тоді той сказав:
– Вірую, Господи!
В той час бути сліпим це означало бути приреченим на бідність матеріальну і також духовну.
Він не міг заробляти гроші, але міг бути звинуваченим у грішності, бо сліпота чи інша недуга вважалась, як покарання за гріх. Вони випробовували Христа, бо шукали причини. А для чого? Щоб ще більше збільшити біль і страждання? Натомість Христос прийшов, щоб спасти світ, а не судити. Прийшов, щоб прощати, а не звинувачувати!
Незрячий був просвічений, зрячі були засліплені. А ми бачимо Бога чи маємо трудність?
Вражає, що сліпий чоловік від початку до кінця зберігає спокій, а інші у різний спосіб намагаються виграти якийсь спір, оправдати якісь свої переконання … Його відповіді прості і чисті, а їхні запитання наповнені плутанини та неясності…Він не вмів брехати, вони не могли прийняти слова правди. Про що це свідчить?
Скільки є таких, які немов шукають Істину, але насправді лише заплутують себе у своїх мудруваннях!
Істина є дуже проста і легка на сприйняття, але не для всіх! Чому? Чи не про чистоту серця?
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Завершенням цієї історії була друга зустріч з Ісусом, після того, як всі відкинули і не прийняли колишнього сліпого, але тепер вже зрячого. Друга зустріч – це духовне просвічення: розпізнання Христа в житті і крок до віри і визнання як Спасителя!
Вся ця історія може нагадати нам про те, як нелегко є тим, котрі зустріли Христа, бо можуть наразити себе на різні невигоди зі сторони тих, котрі у своїх гордих переконаннях залишаться в темноті своїх гріхів.
Шукати зустрічі з Живим Христом – це шукати світла у простоті чистого серця.
[2]