Із історії про гадаринських біснуватих нам відкривається духовна закономірність: коли приходить Ісус, то зло бентежиться.
Ця неспокійна поведінка викликана страхом про наближення тут кінця присутності зла. Воно вимушене втікати до іншого місця, щоб там затаїтися і впливати на життя інших людей, щоб потім їх знищити, як то стадо свиней.
Отож не можуть бути разом: зло і добро, святе і те, що веде люди гріха, життя і те, що веде до знищення.
В цій істрії також згадується про людей, котрі звернулись до Христа із дивним проханням, щоб Той залишив їх. Він з повагою виконав їхнє рішення, але нас дивує: що ж спонукало їх мати такий страх перед Ним?
Боялися за наслідки того, що може бути, коли Ісус увійде в їхнє місто?
Так і є, коли Ісус приходить в життя людини, то Він найперше визволяє її від влади злого духа, віддаляє від неї те, що веде її до знищення.
Все немов правильно і логічно, правда?
Але якщо це торкається нас, то що тоді стається з нами?
Що стається, коли ми зауважуємо те, як Ісус діє в нашому житті?
Інколи це виникає дискомфорт у відносинах з людьми, через яких зло впливало на нас, на наше життя.
Інколи виникають різні трудності із матеріальними речами, через які ми вводили себе і можливо інших в гріх,
інколи це може бути щось дороге і цінне для нас, яке незамітно і тихо нам заміняло Бога.
Звичайно ми дуже боляче це все переживаємо, бо чим тісніший зв’язок, тим важче переживаємо розлуку.
Але, якщо цей зв’язок із злом не розірветься, тоді ми далі будемо рабами зла.
Ось тому ті, хто приблизився до Бога, визнає, що має якийсь стан тривоги перед тим, що буде в майбутньому: і як це буде життя без гріха? Як це жити і не грішити?
А відповідь проста: дуже часто нам створюються умови до гріха і ми немов «вимушені» грішити. Тому Господь віддаляє від нас джерело злих вчинків і ми тоді стаємо вільними.
Отож, коли ми молимось, ми призиваємо ім‘я Господнє, ми запрошуємо, на відміну від гадаринських людей, Ісуса до свого життя.
І Він приходить!
Приходить не щоб прикрасити наше життя чимось дивним і яскравим, щоб не було скучно, як інколи це пропонується сьогодні…
Ісус Приходить, щоб нас визволити від зла і повернути нам свободу бути добрими і святими людьми.
Тож нехай наші уста не замовкають у при кликані і запрошенні Спасителя, а наші очі нехай з довірою споглядаю діла Божі, що виявляються в нашому житті, а наше життя нехай буде свідченням того, який є величний Бог і які величні діла Його!
Одного дня жінка прийшла до сповіді і покаялися з гріхів, лише кілька років тому вона вдруге визнала ті ж самі гріхи, але в її руках вже було те, вона хотіла віддати, щоб це більше не вводило її у гріх.
Ми інколи, немов, каємось і при цьому не відходимо від джерела гріховних вчинків, а потім дивуємось: і чому ж ми далі продовжуємо грішити?