Хай Бог тебе благословить

Покаймося і отримаймо відпущення гріхів – вставаймо і ходімо, будьмо на дорозі миру

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Липень 7, 2018. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі Браття і сестри у Христі, в день Різдва Івана Христителя ми згадуємо про нього як про того, хто дістав титул від самого Ісуса Христа:“Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя, однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього” (Мт. 11, 11). Він водночас великий і малий! Таким чином своєю величчю показує, ще більшу велич тих, хто увійшов у Царство Боже, каючись зі свого грішного життя.
Дивним було його народження, адже від неплідних та й у похилому віці батьків роджений. Можемо сказати, що його народження було виключно Боже діяння, як також особлива місія: стати пророком Всевишнього і предтечею Месії.
Зауважмо, що від утроби матері своєї він вже пророкував. А ще більше вражають пророчі слова його батька-священика, як це описано Євангеліє від Луки 1,76-79:
“ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”.Тепер і ми можемо засвідчити, що це пророцтво сповнилося вповні, що до життя Івана Христителя, бо було цілковито посвячене на служіння Богу і виконання Його святої волі, а от щодо нас: то це вже рішення кожного.
Розслаблений і відпущення гріхів
Євангеліє від Матея 9, 1-8. Згадується про розслабленого і про те як Ісус підбадьорює його: – Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються. Це справді Євангеліє, добра новина, заради якої Ісус прийшов на цю землю: оголосити прощення гріхів і відновити зв’язок між Богом і людиною.
На прикладі розслабленого Ісус показує наше життя в гріхах: будучи здоровими, коли ми грішимо, стаємо безпорадними. Звичайно, що ми мріємо встати на ноги, але перемін не буде, бо саме гріх робить нас такими немічними.
Коли відпускаються нам наші гріхи, ми отримуємо шанс бути здоровими, тобто встати і ходити – бути вільними.
Ось тому слова сказані батьком пророка Івана: “щоб дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх” пригадують про важливість відпущення гріхів на шляху спасіння!
А що маємо сьогодні?
У теперішній час Нового заповіту ми маємо те, про що раніше люди могли лише мріяти: сповідатися і отримати відпущення гріхів!
Але запитаємо самі себе: як часто люди користуються з цього дару? Як часто ми цінуємо цей дар?
Чи часом нас не переслідує ця думка: що ми маємо спасатися самі, самостійно працювати над собою і самостійно позбуватися своїх недоліків.
Ось, коли ми згрішили, що тоді відразу робимо?
У теперішній час, коли нав’язують думку про людину як “самостійну і незалежну”, “всемогутню і всеможучу”, зауважуємо як поступово втрачається бажання йти до сповіді: визнати свої гріхи, отримати прощення і почати мріяти жити, виконуючи Божу волю.
У вас не було такого, як одна особа засвідчила: самі з собою говоримо про це, самі собі прощаємо, самі себе заспокоємо і переконуємо, що тільки так треба було зробити?
Про що вам це нагадує? Це не є приклад праці над собою у вигляді самообману?

Прикро, але тепер християни шукають різні замінники, забуваючи, про покаяння, про відпущення гріхів і що: “завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру” (як пророкував батько Івана Христителя)!
Дорогі брати і сестри, ласкаве і благовістуюче запрошення Івана Христителя:

покайтеся бо наблизилося Царство небесне, це ніщо інше як вияв Божого милосердя до нас, щоб ми не ходили в гріхах наших, щоб не страждали як розслаблені, а навпаки, щоб сподобилися через покаяння і відпущення гріхів, увійти і залишитися в Царстві Божому.

Сталось так, що день був дуже напружений і

3,001 total views, 1 views today

Переглядів було:2995

Ключові слова до цього допису: , ,