Дорогі браття і сестри у Христі, зустріч Ісуса із багатим юнаком, нам пригадує про наші зустрічі з Спасителем. Вже сам факт, що людина шукає Бога в час її труднощів, нагадує нам про нашу потребу в Бозі. Сьогодні на фоні того, що люди пригодили до Христа із фізичними недугами та матеріальними проблемами, стаємо свідками того, що цей юнак не мав ні одного, ні другого, бо був достатньо забезпечений всім і був захоронений ще з малку від різних гріхів, але все ж йому чогось бракувало. Не раз так чуємо від людей: «Ти все маєш, а чого тобі ще бракує?», і батьки люблять так дітям натякнути: «що ти ще собі видумуєш? Ти вже все маєш! Глянь на інших, що не мають того, що ти маєш» та є ще інші вислови, що показують те, що нас не розуміють! Коли людина говорить, що їй щось бракує, то так і є. Не обов’язково це має стосуватися матеріального і видимого для людського ока! Трапляється таке, що людина сама нічого не розуміє, що з нею діється… і це можуть підтвердити багато, а може і всі.
Бачимо з історії, що Ісус зрозумів трудність забезпеченого юнака: маючи все, він не був щасливим, шукаючи гарантій і забезпеченості він не відчував радості. Ця історія нам пригадала про Старшого брата із притчі про Доброго батька, котрий маючи все і виконуючи всі приписи не відчував радості у рідному домі.
Ісус запрошує покинути все і піти за Ним. Залишити всі гарантії доброго і забезпеченого життя і вирушити в незнане і непевне, але з Ісусом. Юнак став перед вибором. Він міг стати одним із апостолів і ми би назвали його Святим.
Ця історія нам пригадує і про Авраама, котрий покинув все і пішов за голосом Бога, про народ в єгипетській землі, який вивів Мойсей та інших. Усі вони вирушили в подорож і зазнали змін.
Віруюча людина – це та, що постійно перебуває у дорозі, бо йде за Ісусом, бо будучи учнем йде за Учителем, бо відгукується на запрошення йти до нового.
Юнак засмучений відійшов… і ми не знаємо його подальшої долі, а може здогадуємось і припускаємо, що в нього продовжилось те, що було раніше. Бо ми самі знаємо, що якщо ми не підемо на зустріч перемінами, то іншого само не зміниться, якщо ми не дамо відповіді, то само нічого не станеться, якщо ми не відпустимо старого, нового не можемо взяти.
Дорогі у Христі, це дуже добре, що ми цінимо і вдячні Богу та ближнім нашим за всі матеріальні достатки, це дуже добре, що ми думаємо і про хліб щоденний, похвально, коли ми можемо себе назвати добрими управителями, але пам’ятаймо про той стан душі, який був у юнака, який спонукав його до перемін!
Це діяння Духа Святого, котрий кличе нас до більшого, до вищого, до Божественного. Саме тоді, все дане Богом, буде мати пояснення: для чого це все нам було дано! Допомагати іншим і йти за покликом Бога – це правдивий шлях до щастя!
Пам’ятаймо про цю історію в час, коли Дух торкнеться нашого життя і коли ми станемо перед вибором: заглушити Голос Спасителя і піти геть сумними, чи прислухатися і відчути незбагнену радість за прикладом багатьох святих.