Хай Бог тебе благословить

Чи ми готові втрачати і що саме?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Грудень 29, 2018. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, притча про запрошення гостей на урочисту гостину(Луки 14, 16-24.) пригадує нам про те, що Бог нас запрошує стати учасниками Його Царства і чекає на нашу відповідь.

Як бачимо з притчі Бог дає нам усім свободу вибору і Він свідомий того, що хтось із нас може сказати «Ні», найшовши різні оправдання. Насправді, люди видумали оправдання, щоб через різні причини пом’якшити вину і зберегти дружні стосунки, але як бачимо із притчі: перед Богом немає жодних оправдань! В кінцевому результаті страждаємо ми, відбираючи від себе те, що Бог приготував!

Якщо тепер подивимось на історію свого життя, то можемо побачити,  як через наше коротке «Ні», ми втратили Благословення і життя пішло іншим напрямком. Не обов’язково, щоб ми це зробили свідомо. А хто хоче мати Бога за ворога? Ми могли просто зачаруватися тимчасовим і подумати, що можемо жити без Бога. Інколи це можемо зауважити лише з часом і по наслідках – тоді, коли втрачаємо.

Це вибір кожного з нас і саме він змушує кожного перед рішенням добре подумати: чи ми готові втрачати і що саме?

Той, хто боїться втратити, той втрачає все

Інше, що вражає, це те, що Бог ділиться із своєю радістю, а запрошені чомусь ні. Хтось купив поле, хтось одружився, хтось ще щось і все це без доброго і щедрого чоловіка! Їхні успіхи були лише для них.

Вже можемо відчути, які були відносини між ними. Він відкритий до них, а вони закриті у своїй радості.

Це часом не нагадує нас? Коли ми в наших радостях та успіхах закриваємось в собі і не пускаємо нікого? Ми маємо страх перед іншими, але в той же час не маємо страху закритися перед Богом…

Біймося зупинитись на досягнутому

Наш Бог сотворив небо і землю і все, що наповняє в них. Все перебуває у динамічному розвитку і нічого не є статичним. Плоди землі даються постійно. За цією логікою людина покликана не лише до одиночного успіху, але до постійного, що є виявом Божої доброти за співпрацю. Людина, яка слухає Божу волю і виконує її, стає учасником Божої трапези – діяння у Світі. Кожного разу, коли Бог кличе і людина відгукується, вона стає учасником Божої милості. Бог ще ніколи не залишив людину без радості чи забув нагородити її за вірність, якою би людина не була.

Приймає нас, якими би ми не були

Вражає, що Бог готовий прийняти і благословити усіх  «і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих». Коли хтось відмовляється із різних причин від Його благодаті, тоді Бог дарує її іншим, тим, хто є відкритий в той момент до Нього. Місце не залишиться порожнім. Те, що було приготоване тобі, дасться іншим.

Хіба це не справедливо?

Дорогі у Христі, як бачимо Святе Писання нам нагадує, що Бог хоче мати дуже близькі відносини з нами, хоче нас Благословити, щоб ми не зупинились на тимчасових і проминаючих радостях, хоче також, щоб ми ділились з Ним із своїми здобутками та радостями, Він хоче їх помножити на радість всім нам!

У цьому світі і в цей час ми покликані нагадувати іншим про Божу присутність. І те, що цей світ страждає, показує не Божу пасивність, а безбожність людей, які без Бога женяться, без Бога живуть, без Бога займаються бізнесом… Відходячи від Бога, вони закриваються в своєму світі і вже не бачать  «інших, потребуючих» . Коли вони не слухають Бога, невже вони можуть виконати Його волю? Невже тоді, Бог має відповідати за їхні вчинки?

Сьогодні, на жаль, є багато тих, що називають себе «віруючими», але насправді живуть немов безбожники, бо мають вуха і не чують, мають очі не бачать Бога у їхньому житті!

 «Кажу бо вам: ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері»

Уважаймо, щоб ми не залишились з «дарунками на Різдво», але без «вечері Господньої»! Уважаймо, щоб ми, наповнивши свої черева, не залишились голодними душевно!

Уважаймо, щоб ми даруючи веселий настрій один одному, не обминули Джерело нашої радості – новонародженого Дитяти!

Уважаймо, бо «багато покликаних, та мало вибраних»

1,146 total views, 2 views today

Переглядів було:1114

Ключові слова до цього допису: ,