[1]
Дорогі браття і сестри, ми пройшли вже 3 тижні дороги Великого посту у тишині та слуханні Божого голосу.
Цей піст для декого став зупинкою на дорозі до цілковитої закритості перед Богом: бо ніби вірить у Бога, але Бог не має впливу на життя. Доказом цього є усвідомлення, що є брак слухання Божого голосу. Дехто зізнається, що взагалі у своєму житті не намагався почути Божий голос, хоч звертався до Бога часто, а дехто визнає, що в програмі дня ніколи не було навіть думки про це.
Тому у попередніх тижнях ми мали нагоду пригадати про особисту зустріч з Богом і про те, як Бог приймає нас, навіть, якщо ми грішні. Бога не лякає наша грішність, більше того, Бог може простити гріх і звільнити людину від гріха. Ми маємо нагоду почути, що Бог каже про нас і до нас, щоб часом не видумувати самим чи не слухати сумнівних радників.
Піст – це єдність в жертвенній любові, яку показав Христос
Євангелія від Марка (8, 34 – 9, 1), що припадає у третю неділю Великого посту нам передає поучення Ісуса про хрест. Ці слова прозвучали саме після того, як Ісус явно почав говорити про Свою хресну смерть, а Петро хотів Його відрадити від цього. Ісус йому відповів: “Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.”
Саме після цих строгих слів усі апостоли почули про важливість зректись себе, свого егоїзму, щоб наслідувати Христа. Егоїзм показує нашу слабу людську природу, яка сковує нас у страсі, схиляє боятися і уникати трудностей, вчить думати лише за себе, а це веде до смерті. Ісус своїм прикладом розриває це гріховне коло і показує приклад не втікати, а навпаки з достойністю пройти і завершити свій хресний шлях і так давати життя.
Знак любові – це хрест
У християн знаком любові завжди був хрест. Адже для християн любов – це приносити себе в жертву, віддавати своє життя іншому. На хресті звершилась любов, яка щоденно приносила себе в жертву і давала життя.
Щоб стати учнем Христа – означає погубити свою душу (тобто пожертвувати її), жити, даруючи себе іншим. В цьому буде спасіння від найбільшого гріха – єгоїзму, думати лише за себе!
В той час, коли світ закликає до зручностей і поруч з тим, до незалежності від інших, до комфорту, цей світ все більше страждає від браку любові. Ісус нам нагадує, що Любов – це приймати труднощі, це дозволити себе дарувати, жертвувати, щоб інші мали життя. Христос так прожив, запропонував нам цей шлях.
Ось це наука Христа про терпіння, а не якісь вигадки про чорні і білі полоси, чи ще якась магічна дія когось над кимось. Якщо ми зречемось науки Христа, що тоді буде? Те, що відчуває кожен, хто повірив у нісенітниці – невимовні муки, бо утішення немає.
Запрошую кожного з нас у тиші пригадати про свою зустріч із Христом, коли ми розказуємо Йому про своє життя, про трудності. Чи в цих трудностях ми бачимо знаки любові Бога?
Тиша і роздуми
Що Бог нам говорить? Чи цього тижня у тебе було відчуття, як Бог говорить до тебе: у думках, а можливо через людей, яких ти зустрічав, або ж через читання Божого слова – Біблії?
Чи буває таке відчуття, що трудності руйнують твоє життя, земську радість, відчуття щастя? Чому? Чи в такий делікатний час Ти єднаєшся з Богом? Відчуваєш Його присутність?
Чи правда, що, чим більше є в людині єгоїзму, тим більше вона страждає і більше її оточують біди?
Що ти відчуваєш зараз? Що Бог хоче зараз сказати Тобі після почутого Євангелія і твоїх роздумів?
Зректись себе і нести хрест – це любити так, як Ісус нас полюбив
«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11, 29).
Цього тижня дивімось частіше на хрест і кажімо: дякую, хочу йти за Тобою.
Подивімось на важкі ситуації, труднощі, людей, які роблять прикрості і запитаймо: Ісусе, що би Ти тут вчинив?
Щоб бути християнином, не є достатньо взяти хрест, треба ще пройти шлях життя, як Христос!