[1]
Я проголосую за того, хто мене візьме у свою команду!
Пасивним спостерігачем не хочу бути!
Не хочу делегувати свій голос, щоб хтось і ще й якось собі щось робив, представляючи мене.
Не хочу слухати солодких обіцянок, але готовий допомогти у здійсненні конкретних планів!
Не хочу боротися у час вибору і відчувати себе переможеним чи переможцем: керувати – це не гра, а відповідальність.
Не хочу, щоб мене використовували задля своєї популярності і маніпулювали різними технологіями, творячи з нас якусь керовану масу.
Я просто переконаний, якщо найдеться такий лідер, то вибори будуть лише формальністю затвердити того, хто зможе повести за собою.
А поки що молоде і старші, запитуйте у ваших кандидатів, чи вони готові вас взяти у свою команду і найти вам конкретне місце у будуванні спільного щастя! В іншому випадку ідея, гасла, заклики, обіцянки – це засіб заманити вас і використати у грі, під назвою ВИБОРИ!
Коли Господь проголосив Царство Боже, Він кожного закликав стати поруч!
Він не придумував закони, щоб люди жили разом і щасливі, Він завжди був поруч і показав, будучи першим у всьому!
Але нашим політикам хотів би дати просте запитання: Чому саме вибори припадають у Піст, у Хрестопоклінну неділю, у Квітну неділю?
Бувають випадковості, чи це вибір?