Добре серце бабці

Loading

groshiІ ось настала неділя. Я поспішав до церкви. Все йшло по програмі: в далині виднілась церква, з будинків виходили дорослі, тримаючи за руки позіхаючих дітей. Відчувалась ранкова свіжість. За якусь хвилю моя рука поволі тягнеться до кишені у пошуках милостині, щоб кинути якийсь гріш жербракові, котрий кожної неділі сидів при брамі храму.
Він сидів у дуже зручному місці – за брамою, тому його побачити з вулиці було нелегко. Коли хтось переходив браму і вступав на церковне подвір’я, жебрак простягував руку і просив милостиню. Це була дуже зручна тактика, бо тоді людина витягувала гроші і вже чоловік отримував стільки скільки було в долоні. Якось незручно було рахувавати перед ним і щей відразу приходили слова Христа:”хай твоя правиця не знає, що дає лівиця” …
Я знав про цю “тактику” і тому вже наготував гроші наперед, це було кілька копійок. Підійшов до брами, перехрестився і …. але далі програма дня різко змінила свою послідовність. Справа в тому, що жебрака не було, лише лежала його звична тарілочка із копійками. Дивно…
Я прийняв миттєве рішення йти вперед і подумав:”ніхто не просить, значить мені буде більше”. Зробив кілька кроків вперед і почув дзенькіт копійок. Обернувся поволі і побачив стареньку бабцю, котра кинула милостиню тому жебракові.
“От, дивна” – подумав я, “його ж не було”.
Дивним було те, що у цю ж мить я немов почув якийсь голос у душі, що мені тихо промовив: “Його небуло, але було добре серце бабці“.

Залишити відповідь