Дорогі браття і сестри у Христі, уривок (Луки 6, 31-36.), який починається словами: «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само!» є частиною Нагірної проповіді Ісуса, яка починалась словами про Блаженство: «Блаженні ви…»
На цій горі стояли всі: Учитель та учні. І мабуть, тоді вони вперше почули, що вони є щасливі, блаженні! Навіть тоді, коли цілий світ кричав: які ви нещасні! Але Ісус, дивлячись на них: говорив їм про блаженство, в яке вони увійшли! Це блаженство приходить є не від того, що ти маєш, але від того, що ти відчуєш погляд Бога на собі, відчуєш себе любленим.
Наступні поучення як і апостолам, так і нам, дали розуміння, що є потреба передати цю любов іншим. У цьому можна буде побачити різницю між правдивими віруючими в Бога, учнями Христа, та поганами, тобто безвірками, або ж тими, котрі визнають існування Бога, але не дозволяють сповнитися Божій волі, як це сталось у випадку ізраїльського народу, що закрився у собі: «Устами почитають, а серце далеке».
А тепер ми, котрі називаємо себе християнами, якщо не побачимо цю різницю, то яка буде нам заслуга?
Яка є різниця між нами і тими, які не є християнами? Як часто закидають нам, що ми не подібні на Свого Учителя-Христа!
Безбожні люди – це не обов’язково погані люди чи ті, хто робить зло. Вони не визнають присутності Бога у житті. Ті, хто не заперечує існування Бога – це не обов’язково ті, хто виконує Його волю.
Є багато різних товариств і організацій, які допомагають нужденним, так звані гуманітарні місії і не заперечиш кількість добрих діл. Але є запитання: задля чого робляться ці добрі діла? Що є основною причиною: слава, особиста користь, «просто так» … ?
Є багато людей, які не заперечують існування Бога, так звані «не практикуючі», які інколи навіть ходять до храму, може і молитву молять. І тут також напрошується запитання: а як впливає така «віра» на їхнє особисте життя та на життя ближніх?
Так, є різниця між учнями Христа та вільновіруючими чи безбожниками! Ця різниця стає явно видною не по зовнішності чи по релігійних обрядах, і навіть не по поведінці, а по тому наскільки Бог присутній у житті, наскільки хочемо почути і виконати Його волю, наскільки людина уподібнюється до Милосердного Отця, щоб разом із Сином стати відблиском слави Отця.
Нагірна проповідь допомагає нам вияснити: хто є хто!
Учні Христа: все роблять з натхнення Божого, щоб стати продовження Його доброти і цим уподібнитися Йому. А в світі невіруючих людей можемо також побачити багато добрих вчинків, але ці вчинки є у більшості із причини взаємної згоди. Ось так і виникли прислів’я: «рука руку миє», «сьогодні мені, а завтра тобі» і т.д. Це природна поведінка: давати і отримати щось взамін. Все немов правильно і справедливо. Навіть у Старому Заповіті існував цей закон: «око за око, зуб за зуб».
Поганого нема нічого, але в цьому криється небезпека і Бог не хоче, щоб на цьому все зупинилось.
При взаємній доброті творяться закриті кола: Ти мені, а я тобі! Ісус хоче розірвати це коло.
Ісус нас просить відкритися до інших, до тих, з кого ми не отримаємо назад позичене.
Ісус нам пригадує про задум Творця, щоб всі люди спаслися і до великої Божої сім’ї прийшли інші, ті, котрі не можуть дати нічого взамін.
Якщо ми не відкриємось до них, через закон справедливості, тоді, як же вони зуміють увійти в це замкнене для них коло? І яка буде тут заслуга?
Ісус просить, щоб ми розірвали це коло, як це Бог зробив у відношенні до нас: грішних помилував і дозволив стати учасниками Його Царства. І це стала велика заслуга, наслідки відчутні по-сьогодні. Просить, щоб ми стали першими: хто любить інших, прощає, позичає, дає …
Апостол Павло про це виразно наголошує «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками».(Римлян 5,6-8)
Чи станемо ми відкритими до інших і продовжимо Божий задум чи спокусимось на закритість у своїй взаємно вигідній доброті?
Все залежить від того чим ми будемо натхнені, кого будемо слухати і кому будемо більше вірити, на кого ми захочемо бути подібні…
Християни, учні Христа роблять вибір, слухаючи слова Учителя: Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.