Хай Бог тебе благословить

Поглянути, щоб зустрітись. Зустрітись, щоб спасти один одного…

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 16 Листопада, 2019. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття браття і сестри, історія про багача і жебрака Лазаря запрошує нас звернути увагу на відстань, що можемо мати між заможними і потребуючими.
Вражає, що ця відстань вимірюється таким словом як «співчуття». Саме воно стає дієвим, коли погляди зустрічаються.
Не треба мати страху подивитися в очі іншого, того, хто може різнитися від тебе, твого становища, твого стилю життя.

Вражає, як в цій історі показано, що багатий відкрив свої очі і побачив Лазаря, це стало дуже повчально, адже він прозрів, відвів свої очі від себе і почав шукати помочі.
Вражає, що в певний момент також почав звертати увагу на своїх же братів, які правдоподібно жили так само.
Ось, що робить відкритий погляд!

Інколи ми не бачимо іншого, бо навмисне відводимо погляд, бо не хочемо зустрітись ВІЧ-на-ВІЧ, бо можемо відчути, що щось зрушується в нас всередині, що серце наше сокрушається?
Інколи, ми настільки засліплені у своєму «багатстві» клопотів, достатків, занятості та іншого, що побачити іншого стає просто неможливо.

А що якщо цим Лазарем є ті, котрі є дуже близько біля тебе? Якщо вони живуть з тобою? Якщо це дитячі очі, що стоять у дверях і чекають, коли ти звільнишся? Якщо це очі твоїх батьків, які не насмілюються порушити твій особистий простір, і просто чекають роками?
Ящо це твоя жінка/чоловік, якщо це ті, з ким ти працюєш…. Якщо це ті, котрих ти називаєш «лазарами», мовляв «Бог подбає».

Так є, про них Бог подбає!
А що буде з тобою?
Що буде тоді, коли прозрієш, коли захочеш побачити їх погляд? Коли зрозумієш, що вже є провалля і що вже нічого не зможеш змінити… ?

тоді це буде справжнє пекло, не десь і колись, але це буде тут і за земського життя.
Ось так, ця історія не тільки про те, що станеться колись, ця історія є ще й про те, що може статися тепер.

Відкриті очі – це важливо!
Відкритий погляд – просто необхідно, щоб відстань між тобою і мною була дуже короткою, і водночас глибокою: від серця і до серця. Саме там на глибині серця, ми обоє відчуємо, що ми не вороги і один без другого не зможемо пізнати, що це є правдива любов!

Чуєш, «багачу»? Жебрак тобі не ворог! Він не посягає на все твоє майно, він хоче тільки крихт хвилин, старань, слів, …
Чуєш, «потребуючий»? Ти не вважай себе забутим і нікому непотрібним, окрім лиш Бога! Ти лиш з надією дивись у сторону того, хто став засліпленим … хто чомусь не бачить… хто ще не відчув, що ти є тими дверима спасіння і шляхом до раю!

Погляньмо один на одного і дозвольмо один одному відновити втрачену єдність, коли один без другого не зможемо бути.
Бо всі ми десь є тими багачами і тими, хто вважає, що лиш «Бог подбає».

#сопричастя

Переглядів було:383

Ключові слова до цього допису: ,