- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Після Зустрічі в любові, хочеться ще раз зустрітись

[1]

Дорогі браття і сестри у Христі, цього року Торжество Стрітення поєднується із Неділею про Доброго батька і його синів.

Історії різні, а суть одна! Обидві події поєднані із зустріччю в Любові!

Коли Ісуса приносять до храму за звичаєм, то в незвичний спосіб там відбувається інша подія – зустріч праведних людей із Живим Волоченим Богом.
А в притчі, коли син вертається додому за звичаєм він мабуть мав би мати покарання, але відбувається інша подія – зустріч праведного батька із живим сином і була нагорода.

Обидві події нам говоряться про важливість зустрічі в Любові.

Адже зустріч – це жест любові, це не просто бажання побачити іншого, це посвятити свій час і увагу іншій людині. Це сказати – ти мені є важливий, ти вартуєш моєї уваги і мого часу.

На превеликий жаль ми все менше знаходимо час на зустріч один одному. Щось ненормальне прийшло у наше життя і замінило нам живу зустріч. Колись це була робота і всі були зайняті, а тепер добавилась ще й техніка, віртуальний світ. Ми доходимо до висновку, що нам бракує часу… а може не часу?
Може бракує сміливості сказати: стоп! І тоді зважити: що є на першому місці в моєму житті?

У розповіді Йосифа і Марії, котрі принесли дитятко до храму, відчувається, що на першому місці

був Бог! Якщо би вони не мали часу, тоді би і стрітення не відбулось, тобто праведний Симеон і Анна не мали би можливості зустрітись з Богом.

А в притчі, якби батько був дуже зайнятий собою, роботою чи ще чимось іншим, то Син не вернувся би додому, його би не було кому зустрічати.

Як важливо, щоб все було на своєму місці – в порядку.
Якщо найдеш час для Бога, тоді на все інше будеш мати час.
Якщо займатимешся непотрібними речами, тоді прийде думка до тебе: що твоє життя нікому непотрібне.

Старший син у притчі може і мав час зустріти брата, але зустрічі не сталось. Чому?
Що було на першому місці в його житті?
Адже він постійно згадував про важку роботу, про його нещасливе життя, про холодні відносини з батьком, він з друзями не веселився …
Батько йому пригадав: все моє є твоє! Але це його не втішило … цей син ні разу не назвав свого брата «братом»!

Ось, коли ми будемо мати ставлення один до одного як люблячі браття і сестри, тобі і буде тягнути один до одного, буде бажання зустрітись – адже у вічності нас чекає вічна зустріч із Богом та ближніми!

[2]

 

аудіо версіа