Дорогі Браття і сестри,  після Неділі «Всіх святих», коли ми згадували про важливе значення бути достойними,  ми звернули увагу на дуже важливе для святості – це бути з Ісусом.  Бог сотворив нас, щоб ми були з Ним, тому посилав пророків та Сина Свого, щоб ми мали можливість жити з Богом, а краще сказати: жити в Бозі.

Бог хоче бути з нами, але, чи ми хочемо бути з Ним?

Так чи ми хочемо жити в Бозі? Відповідь на це запитання може дати наше життя: якщо ми слухаємо Бога, тоді Він є Той, котрий веде нас незнаною дорогою життя аж до Свого Дому. Але, якщо ми не слухаємо Бога, тоді ми стараємося затягнути Його на свої вигадані і заплутані стяжки. Тоді ми не мов є з Богом, формально, але водночас і далекі від Нього, тобто серце наше не є з Ним.

Запитаємо себе: Коли ми згадуємо про Бога?
Тоді, коли ми тільки вирушаємо в подорож, чи тоді, коли ми заблудилася?
Тоді, коли розпочинаємо справу, чи тоді, коли в нас виникають труднощі і проблеми?
Тоді, коли ми вирішуємо звернутися до Бога, чи тоді, коли відповідаємо Йому на Його голос?

Дехто так і каже: «Ми дуже часто шукаємо за Богом, щоб він підтвердив наші бажання і забаганки». Щось подібно, коли маленька дитина біжить до тата чи до мами і відразу просить дозволу відійти від них, не питаючись: чи так буде корисно для неї, чи так буде безпечно, чи так батьки хочуть?

Так виходить, що ми часто хочемо, щоб Бог пішов за нами. Це нагадує таку ситуацію, коли маленька дитина віддаляється від своїх батьків і дивиться краєм ока, чи вони йдуть за нею? Вона хоче відчути свою свободу, а з другої сторони розуміє, що їхня присутність є дуже важлива!

Така подібна поведінка у духовному житті свідчить про одне, що ми ще не виросли у своїх відносинах із Богом. А як ми можемо вирости, якщо ми не вчимось іншого? Якщо ми не спробуємо зробити те, що Бог хоче, а не, що ми хочемо? Якщо дитина не навчиться від батьків, що лише своїми поривами і бажаннями собі нашкодить. Говорити, ходити, їсти та іншого ми навчились від інших! Коли перестанемо вчитись, тоді і зупиниться наш шлях зростання.

Вчитись потрібно завжди

Ісус кличе дорослих людей, щоб вони стали Його учнями. Мабуть Він був молодший від кількох, з ким був однолітком. Він все ж наважився таким дорослими сформованим особистостям запропонувати подорож.

це був шлях:
від я вже все знаю, до переосмислення свого життя.
від я все можу, до в немочах проявляється Божа сина,
від має бути так, як я хочу, до нехай буде так, я хоче Бог.

Рибалки пішли і залишись рибалками, та всі інші змінили лише напрямок, а не здібності. Все, що було в минулому знадобилось! Тепер все для слави Божої і Його Святої Євангелії.

Вони стали учнями Ісуса, а краще сказати послідовниками, бо де ступала Його нога, там була і їхня. Так їхня дорога життя поєдналась із Дорогою Спасіння, так вони дійшли до дому Отця!

А ти?
Ти зустрів Ісуса?
Ти відповів на його поклик: йди за мною!
Не обов’язково міняти все, але обов’язково змінити напрямок, якщо звичайно він був у протилежну сторону від Бога.

а ще, якщо ми всі учні Ісуса, що тоді чому рухаємось у різних напрямках і так, хочемо один одного поправити?