Хай Бог тебе благословить

Йди, хай станеться за твоєю вірою! Але, спочатку поживи в середовищі віри!

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 4 Липня, 2020. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі Браття і сестри у Христі, продовжуючи наші роздуми проте, як це бути добрим учнем Ісуса, сьогодні звертаємо увагу на особу, яка викликала особливе здивування в Ісуса (Євангеліє від Матея 8, 14-23).
Це було одне із перших явних чудес після нагірної проповіді. І це сталося з людиною, яка не була вихідцем вибраного народу, а навпаки була загарбником. Вражає, що те, про що говорив Ісус до вибраного народу до своїх учнів, стає явним у поведінці чужинця. Та ще й якого – сотника! Та ще з якої причини – той просить за свого слугу, раба, якого можна було купити за дрібні гроші!
Відчувається, що Ісусу і сотник розуміють один одного з півслова. 

Один говорить про трудність, Ісус пропонує свою допомогу. Той визнає свою не достойність, Христос поважає його становище і стається чудо. Жодної дискусії, суперечки, жодної полеміки, а навпаки – одні здивування.
Дивується Ісус, дивуються люди, що спостерігали за цією ситуацією,

 

мабуть єдиний, хто не дивувався – це був Сотник. У нього все було просто: є трудність? її треба вирішувати! Як? Довірившись тому, хто може її вирішити!
Середовище довіри
Дуже вражає, що цей поганський чоловік дає свідоцтво віри у присутності народу, щоб мав би навернути на шлях віри інші народи! А тут сталося навпаки!
Мабуть не один і слухачів здивувався і схилив свою голову, коли почув в якому середовищі живе цей чоловік. А дехто мабуть, аж замилувався, бо середовище, тільки і допомагало: він говорить і його слухають, він дає накази їх виконують.
Коли Господь проголошує висновок, що Він ще не бачив такої віри в Ізраїлі, то мабуть Він говорив не тільки про той час, але й про всю Історію цього народу, що блукав у сумнівах та постійних сперечаннях з Богом.

Середовище віри сьогодні
Якщо звернемо увагу на середовище, в якому ми народжуємося, виростаємо, виховуємось і живемо, то побачимо, що воно сильно впливає і на наші відносини з Богом.
Це означає, що віра – це не є твоя приватна справа, а це дар від Бога, який потрібно розвинути і у цьому тобі можуть допомогти інші. Або навпаки- можуть знищити цей дар через: постійні сперечання, сумніви, підозри, розчарування, обман, страх і тд. усе, що віддалює людей один від одного.

Зверніть увагу, що цей Сотник був дуже близький до свого слуги.
Між ними не було відстані: через соціальне становище, матеріальну різницю… Сотник переступає різні політичні, культурні, релігійні мури і заради ближнього свого схиляє свою голову і робить визнання віри перед правдивим Богом, навіть не розуміючи цього.

І все ж перед нами залишається відкритим запитання: звідки Сотник взнав про Ісуса?
Звичайно, що він мав дізнатися від інших. Хтось йому розказав про Христа. Чи часом це не був той самий слуга, який попросив про це? А можливо це були люди із того міста Капернаума? У кожному випадку це були конкретні люди. Тепер розуміємо, що ця історія почалася набагато швидше.
Так само, як і твоя історія віри в Бога не могла би бути написана без конкретних людей.

Чи допоможемо ми іншим написати їхню історію віри? – Наприклад: через наше свідчення?
Чи допоможемо ми іншим дати зріст цій вірі? – Наприклад: через слухання, довіру, інколи через ризик зробити те, що хоче ближній, а ви вважаєте, що це неідеальне.

Це правда: ми не є військом, ми не є сотники, ми не маємо сотні солдатів!
Але, ми є Церквою, ми маємо сім’ї і спільноти, де можемо організувати середовище віри, де можуть виростати ті, котрим Господь скаже: йди, хай станеться за твоєю вірою!
І станеться чудо тієї години!

Переглядів було:348

Ключові слова до цього допису: