Хай Бог тебе благословить

Любити ворогів? Так, як любить Бог!

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 17 Жовтня, 2020. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі Браття і сестри, сьогодні свята Церква нам пропонує, щоб ми пригадали уривок із Нагірної проповіді Ісуса виголошеної до своїх апостолів та учнів (Євангеліє від Луки 6, 31-36).

Звичайно, якщо б це почули погани чи ті особи, які живуть за звірячими законами, тобто сильніший виживає, а ворогів твого життя треба знищувати, то не було би такої великої уваги до слів Христа і не було би тиші, а була б велика суперечка і можливо, навіть, конфлікт. Вони би сказали, що це поза їхньою логікою життя і він вимагає він них те, що неможливе, абсурдне, бо порушує закон справедливості – винні мають бути наказані.

Без сумніву слова про любов, про прощення і відкритість прозвучали, як сміливий виклик! Дехто можливо подумав, що це шлях до якогось геройства і абсурдних думок! Натомість пояснення Ісуса було просте, що це для нас є шлях поверненням до образу і подоби Божої. Тобто до того створіння, що було на самому початку творення, від якого ми відійшли через гріх. 

Різниця між сучасною атеїстичною ідеологією і наукою Церкви є простою. Церква вчить, що людина пішла від Бога і після гріха має повернутися до Божого життя, а теперішня ідеологія каже про звірине походження людини і нам пропонує, щоб ми розвивались і ставали людиною, віддаляючись від звіринного життя, але прямуючи до чого? До якогось видуманого ідеалу? Ось тому в різні епохи людина шукала себе, але так не віднайшла повної своєї людськості. Пробувала шлях розуму, творчості і ще чогось. Але так і не дійшла до розвиненої людини.
Тепер цей розвиток, як бачимо, зводиться лише до одного: задоволення потреб! Такий пошук комфортного і безтурботного життя назвали щастям. Ось людина в таки пошуках щастя вдарилась в технологію, у віртуальний світ і таким чином ще більше віддалилась від реального життя.
В такому контексті тема відносин між людьми і життя в любові є часто останніми темами у школах, на роботі і на жаль тепер у сім’ї. Це означає, що така “розвинена” людина стає чим раз тим, менше здатна жити із іншими в любові.

Ще зберігся принцип любити тих, хто нас любить, бо врешті вигідно. При цьому витворилось така дволичність: одних люблю, а інших – ні. Це означає, що в один момент можна наповнити своє серце різними почуттями в залежності від того, хто є перед мною. Але такий спосіб людину тримає в постійній напрузі, завжди бути кимось іншим, грати роль. Тому людина віднайде мир в серці тоді, коли визнає за батька Бога і буде уподібнюватись до Нього. Віддалятись від когось без наближення – це завжди втеча в нікуди.  

В нагірній проповіді Ісус пригадує нам, що ми всі покликані уподібнитись до Бога!

Він дав відповідь на основні запитання людини: як жити? як бути з тими, хто до тебе вороже ставиться, хто тебе покривдив? як бути з тими, хто не має нічого! 

Ісус запросив людство піти шляхом Синівства, уподібнення до Бога! Щоб ми могли зробити те, що Бог може – любити всіх! 

Ісус нам каже любити, бути відкритими, бо тоді Бог через нас зможе виявити Свою любов і на тих людей, які нам видаються ворогами. Так вони теж відчують себе любленими і поступово переміняться. Насправді не складно любити, а краще сказати: дозволити Богові виявляти любов до свої “нечемних” дітей через нас! Пам’ятаймо, коли ми почуваємось любленими Богом, ми хочемо любити інших так, як Бог любить. 

 

Катехизм для сімей:

Переглядів було:66

Ключові слова до цього допису: