Неділя про зустріч Ісуса і Закхея, або про те, як Бог хоче спасти упалу людську природу

Loading

Дорогі браття і сесрти у Христі, коли чуємо Євангельский уривок (Луки 19, 1-10) про зустріч Ісуса із Закхеєм, то мабуть відразу приходить розуміння, що ми вже на порозі св.Великого посту. Ця неділя дає початок приготування до особливої пори благодаті, особливих роздумів і духовної праці задля нашого Спасіння. Бо що може бути прекраснішим за наше навернення? Пригадуємо слова про велику радість  на небі від того, як грішники каються: Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.(Лук 15.10)
Ми ще перебуваємо в атмосфері Різдва і, згадуючи велике таїнство Вополочення,  доходимо до розуміння, що Бог прийшов до людей не просто так, щоб побути з людиною і на тому все мало би скінчитись, тобто, як формальність, але Бог приходить, щоб спасти упалу людську природу, щоб повернути її до втраченої єдності.
Це спасіння є виявом Божої любові до свого створіння, яке було створено на образ і подобу Його. 

Це спасіння  стається у дуже дивний, чудесний спосіб – Бог Сам приймає людськість, поєднуючи Боже і людське в одній особі, тобто в Собі. Так Син Божий стає людиною, приймає людську природу і вже ніколи її не покидає. Залишаючись правдивим Богом, стає правдивою людиною. Живе і переживає все те, що притаманні людині, окрім гріха. У цій людськості Він живе, помирає і воскрешає. В людській природі повертається до Небес, до місця де, людська природа мала була від самого початку її створення.
Будучи на небі не зрікся людськості і Син Божий далі залишаєься Боголюдиною.
Тепер залишається за нами вибір, чи кожен з нас людську природу, яку носимо в собі, поверне до раю, наслідуючи Сина Божого…
Своїми силами ми цього не зможемо зробити. Лише в Христі, зодягнуті в Нього, ми отримуємо Спасіння. Тому Христос, почавши свою місійну діяльність, приділяє дуже багато уваги зустрічі. Він хоче зустріти людину, а особливу впавшу людину, особливо ту, яку всі відкинули, особливо ту, що дійсно потребує спасіння. Бо якщо ти переконуєш себе, що все у тебе добре, то чи будеш потребувати допомоги зі стороних інших? Чи будеш потребувати Спасителя?
Зустріч Ісуса і Закхея – це явний приклад того, як Господь шукає за блудшими.
Закхей був не просто грішник, він був начальником цілої грішої структури згадників вибраного народу. Хто був ворогом Божого народу, ставав автоматично ворогом Бога. Логіка була проста – до ворогів треба ставитись вороже і немати жодних відносин із ними. Така ізоляція дозволить зберегти себе і їх покарати в такий спосіб. Тому й не дивно, що той грішний чоловік, не зміг доступитись до того праведника з Назарету. Досить того, що був малого зросту, але й ніхто не виявив до нього співчуття. Іншими словами є диною перешкодою до зустріч з Христом були самі люди, вибраний народ.
Закхей проявляє второвторопність і наполеглевість –  вилізає на дерево, на смоковницю, деро, яке симвлізує покликання до плодовитості, до багатства. Ісус запрошує у символічний спосіб злізти з дерева багатства і наблизитись до нього, більше того він хоче бути у домі цього грішника. Порушує закон праведності і йде на контакт із людиною від якої може заразитись гріхом. Мабуть в той час у багатьох було бажання побачити чим це все скінчиться і тому послідували за ними. Крики із надвору: “до чоловіка грішника зайшов!”, могли бути напімненням, а могли бути і доріканнням. У кожному випадку ця історія закінчилась, мабуть, на здивування багатьох дуже успішно. Закхей змінює своє ставлення до багатства: хоче використати його для убогих та покривджених утішити. Ісус проголошує, що Спасіння зійшо на цей дім. Тобто дім грішника – тепер є Домом спасіння.
Вражає, що Ісус залишає у серцях багатьох нову логіку: хто приймає Спасителя, той приймає Спасіння. Тому не потрібно ізолюватися від гріхників, але навпаки треба нести їм шанс на спасіння.
Як бачимо, Ісус не помилився, що заговорив до Закхея, що напросився до нього до дому, що не дорікав і не критикував, а просто був з ним. Був з  ним у спосіб, що той добровільно і спонтанно вирішує змінити кардинально своє життя. Ось, що робить правдива зустріч людини з Богом – повертає втрачену людяність.
Ми, християни, покликані до продовження спасаючої місії Христа. Інколи можемо бути спокушені до іншої поведінки із тими, хто провенився перед нами: покарати їх, провчити, проявити до них свою помсту, щоб відчули гіркоту провини, але чи це дійсно веде до добра? Господь запрошує нас до іншої поведінки: до зустрічі і відновлення людяності, особливо в тих, хто став подібним до загубленої вівці.