Двоє в зайшли в храм і почали молитву. Один – грішник і покірно молиться про прощення, а інший – бездоганний, котрий споглядає на грішника і порівнює себе із ним. Виявилось, що це дві особи протилежні між собою.
Один, виглядає, що самолюб, бо у молитві не згадує інших, а інший, навпаки, постійно дивиться довкола і у свою молитву вплітає людей. Але чи це так є насправді, що коли згадуємо в молитві інших людей, то чинимо справедливо?
Дивно, що Господь засудив другого, а першого, грішника, поставив нам у приклад. Засудив того, хто був ідеалом і робив «справедливі» порівняння. Натомість закликав наслідувати того, хто лише бачив себе і свою грішність.
На молитві потрібно найперше бачити себе
Дорогі у Христі, зараз згадаймо нашу поведінку у храмі і наші молитви. До кого ми стаємо подібними: грішного митаря чи ідеального фарисея? Де зупиняються наші очі: на нашій грішності чи на інших людях? Про що говоримо Богу?
Дехто серед нас постійно молиться за інших, а себе не згадує. Бо переконаний, що цим показує свою любов до інших. А ще деякі з нас не просять ласки покаяння і навернення, думаючи, що вже досягнули рівня досконалості і не має потреби у покаянні.
Всі вони думають, що їхня молитва є корисною і плодотворною, але подумаймо самі: чи може молитва гордої, самодостатньої людини бути вислуханою? Бог гордим противиться! (каже св.Письмо)
Штучна любов, яка не виходить із глибини людського серця, а показується тільки у поверховості і зовнішності залишається у цьому поверховому існуванні. А Бог дивиться на щире серце людини.
Тому, найперше слід просити у Бога про помилування для нас самих! Про очищення нас від усякої скверни і за прощення наших гріхів! Тоді очищене серце у покорі буде благати Бога і молитва піде на користь.
Деколи чуєш, як людина із твердістю запевняє, що вона в Бога вимолила те і те, що Бог її постійно вислуховує, і що не якби її молитва, то …
От, слухаєш таких людей і згадуєш: чи хтось із Святих Отців говорив так про себе, а може апостоли, або прості святі люди? І не можеш згадати.
Святі мали глибокого духа покори і прекрасно знали, що чим більше наближаються до Бога, тим більше бачать свою грішність. Тому постійно взивали про Боже змилування.
А якщо вже молитва приносила плоди і ставались чуда, то не присвоювали собі заслуг, а навпаки казали: “Нас грішних і недостойних Господь вислухав, хвала Йому за Його Велике милосердя”.
Одного святого чоловіка попросили, щоб той помолився, бо знали силу його молитви. А він відповів: «Моліться і ви за мене негідного, щоб Бог почув моління моє».
А що би ми відповіли? «Та не переживай… я помолюся і все буде супер…», але хіба молитва – це магія? Хіба Бог – це “дух Аладін”, який виконує забаганки кожного?
А дехто на молитві хоче бачити лише інших
Ви зауважили, коли переймаємось іншими людьми, ми непомітно віддаляємось від себе? Не секрет, що тоді ми забуваємо за себе. Все просто:
Пам’ятаймо, що коли дивимось на інших, то можемо вдатись до порівнянь, а тут вже і до заздрості недалеко. А з другої сторони, коли починаємо відчувати увагу від інших, то легко впасти у лицемірство, фальшивість, театральність.
Ось так, захоплюючись життям інших людей, починаємо забувати, занедбувати, а з часом ненавидіти наше життя.
Потрібно шукати правду про себе
Зауважмо, як ми мало говоримо правду про себе. Ми, або завищуємо думку про себе і про те, що маємо і це перетворюється у хвальбу, або применшуємо, що доводить до приниження своєї особистості, свого майна й іншого.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Ось тому ми повинні перед зустріччю із Богом очищувати серце своє, щоб воно могло Його побачити. Чисте серце буде шукати за чистим, а грішне – за грішним. Коли ти виходиш із храму і у тебе є дивне відчуття, що щойно була зустріч із Богом, значить ти сьогодні виправданий(на), а якщо у твоїй пам’яті є щось інше, то постарайся цього ж дня знову відвідати храм, але вже як митар… Бог тебе чекає.
Луки 18,10-14
,,Ось так, захоплюючись життям інших людей, починаємо забувати, занедбувати, а з часом ненавидіти наше життя”- а коли захоплюємося життям Ісуса Христа – вмираємо для себе. живемо для інших, а у наслідок одержуємо вічне життя! – отож через хрест до Христа!!!!!! А щодо порівнянь, то:
1. Христос немає де голови прихилити – а я маю житло!;
2. Христос прийшов, щоб мене освятити – а я відкидаю Його ;
3. Христос дарує любов усім – а я … ;
Чи подібний я є на Христа?!
,,…Коли ти виходиш із храму і у тебе є дивне відчуття…” – Дивне відчуття – це присмак чогось докінця незрозумілого, а тому воно може бути оманливим… – плекайте віру в Бога і вона визволить Вас!!!!
Дякую, сьогодні ваша проповідь допомогла мені побачити мою молитву в іншому світлі, допомогла мені отримати відповідь. Нехай Бог допомагає вам нести світло.