Вибір і його наслідки
Правильний вибір – це ознака зрілості людини. Правильний вибір робимо тоді, коли дійсно приносимо користь для життя. Не завжди користь можемо побачити відразу. Часто потрібно дочекатися результатів, щоб переконатися в тому, що це дійсно була правдива користь.
У кожному виборі ми щось отримуємо і щось втрачаємо. Мати все і відразу – це проти логіки будь-якого вибору. Кожна людина, яка здобуває щось, відразу щось інше втрачає. Це є логіка нашого людського існування. Тому, якщо хочемо щось мати, то потрібно бути готовими щось і втратити.
Євангелія – це пропозиція
Добра новина Ісуса Христа – це справжня пропозиція, яка закликає до зміни. Це означає, що Христос нам пропонує від Нього отримати «Євангелія», але автоматично закликає нас покинути те, що не відноситься до цієї Науки.
Ми не можемо мріяти про те, щоб бути трошки такими, якими хоче нас бачити Бог, і трошки такими, якими ми самі собі придумали. Саме тому, Ісус нас закликає постійно зрушитися із свого місця і почати наслідувати Його, тобто піти цілковито за Ним, змінитися.
Беремо і втрачаємо
На нашому шляху життя ми постійно зустрічаємо багато пропозицій. Постійно знаходимось перед вибором щось мати і відразу щось втратити. Ми вибираємо небо і втрачаємо пекло, вибираємо пекло і втрачаємо небо. Вибираємо любов, відмовляємось від ненависті. В одному серці не можуть бути разом зло і добро. Просто? Правда?
Подиву гідно лише одне: з якою ж швидкістю ми міняємо свій вибір.
Все так не буде. Хоча буде колись так, що все буде цілу вічність
Прийде час, коли ми вже не будемо в змозі поміняти свій вибір. Це буде остаточний суд.
У притчі «Про доброго Батька і нечемного сина» ми бачимо Бога, котрий постійно чекає, щоб люди позбавились поганого життя і вернулись додому, до стану Божої ласки.
У Притчі про «Остаточний суд» бачимо Бога, який шанує свободу нашого вибору і показує наслідки. Хто до Раю, а хто у Пекло
Справжня любов – це є найперше свобода. Не можна примусити любити. Бог дає свободу, як свідчення свободи, бо твердо знає, що ти шукаючи, де краще все рівно вернешся до Нього, до джерела правдивого щастя.
Саме тому, притча «про Страшний суд» – не є залякуванням, а навпаки виявом Божої Любові. Можемо назвати її: притча «про Велику Божу Любов».
Дехто думає, що покарання – це свідчення злості і помсти. Якщо би не було цього, то була би вседозволеність і безнаслідковість, яка веде до руйнації не тільки людини, але цілого суспільства. Тобто не було би логіки, а отже і гармонії у світі. Можливо тому сьогоднішній світ йде до знищення. Мало хто хоче відповідати за наслідки і за помилки.
Хтось має покутувати
Нашою християнською практикою є покута. Яка не може розумітися, як кара за гріхи. Це радше вияв поваги до справедливості. Це участь у Божій справедливості. Коли все має бути компенсовано. Христос виявив своєю смерть Любов до нас, потерпів за нас, воздав пошану справедливості. Також і ми повинні його наслідувати, жертвуючи все за спокутування наших гріхів та гріхів інших людей.
Прийде час, коли все зупиниться і вже ніхто не буде мати можливості змінити свій вибір. Прийде час наслідків, плодів і результатів. Тоді буде початок вічності: вічна радість, або вічна мука.
У кожному випадку буде торжество і блажен, хто витримає докінця зробивши правильний вибір.
Недарма кажуть деякі святі мужі, що найбільшою мукою в пеклі буде те, що буде повне усвідомлення того, що було втрачено, вибравши пекло, а найгірше те, що змінити вже не буде можливості.
Проповідь на М’ясопусну неділю:
Mт. 25:31-46