Хай Бог тебе благословить

Не впізнаю їх, а вони мене

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Лютий 25, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Одна жінка-заробітчанка повернулась додому після довгої розлуки. Крім багатьох речей, які її здивували, був факт, що діти і рідні не впізнавали її. Що дивуватись, вона теж це відчувала.
Довгий час існував мур холодних відносин між ними. Не було відчутно близьких відносин, як це є між рідними. Довгі паузи у розмовах у пошуках спільної теми і зацікавлень. Легше було, коли кожен був на самоті. А як інакше?
Проаналізуйте, скільки Ви даєте матеріального, а скільки духовного?
Тому те, що єднає – це матеріальне. А якщо наші стосунки будуть не на духовному, то від нас будуть очікувати лише: гроші, красу тіла, допомогу, … а якщо це закінчиться, тоді що?
А скільки грошей чи посилок Ви відправили рідним? Більше чи менше, ніж слів сказаних по телефону, написаних в листі?
Які свої духовні цінності ви вислали разом із матеріальними?
Значить, як кажуть: яке їхало, таке і здибало?

Переглядів було:1296

Відгуків є 3

  1. tatiana

    Була я на заробітках в Італії 5 з половиной років. Підтривала себе думками, що допомогаю родині. Переслала богато посилок з непотрібними, як виявилось потім, речами. Мені повезло, заробила на квартиру доньки. А сину не змогла. Дуже підскочили ціни на квартири. Повернення додому перенеслося би не на один рік. Можна було терпіти, продовжувати працювати за гроші, які ніколи не зможу заробити на Україні. Скоро буде два роки, як я повернулась додому. Виявилось, що моя родина нормально обходиться без моїх італійських грошей і, слава Богу, не бідує, все необхідне є. Мені важко було привикати вдома. В короткі відпустки почуваєшься гостем у рідному домі. Треба час, щоб знову стати господинею. Зато зараз я дуже часто відчуваю солодку радість у серці, що живу вдома, вільна, працюю, спілкуюсь зі своїми людьми, хожу до церкви, яка в п”яти хвилинах від дому і у неділю повна віруючих, ізжу по святим місцям, якими богата Україна, живу нормальним життям. Це здорово!
    І згадую, колись почуті від отця Віталія слова, що не буде нічого страшного, якщо і не заробимо для свого сина на хату.
    Зараз наш син з невісткою самі заробляють на аренду квартири, на достойне життя, і на відпочинок за кордоном. Виглядають щасливими. Бог дасть, колись самі зароблять і на власну квартиру.
    Я дуже рада, що Бог повернув мене на Україну.

  2. nadia

    Дуже рада за вас, Тетяно, хай Святий Бог благословить вас i ваших рiдних i охороняе вiд всяких недостач у цьому життi.

  3. tatiana

    Дорога, Надіє, щиро дякую за добрі слова, за підтримку. Милість Божа да буде з вами і вашими рідними. Бажаю, щоб наступний Великий Піст приніс користь вашій душі.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.