А чому під покровом?
Дехто вважає, що приниження – це ознака слабкої людини. Може і так. При цьому слід також пригадати, що гордість – це ознака нерозумної людини. То ким краще бути слабким чи не розумним?
Ісус нас не раз закликає, щоб ми добре обмірковували все наперед: « …який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? (Лук.14:31)»
Кожного дня ми маємо духовну боротьбу і самі усвідомлюємо, що у такій боротьбі часто падаємо під спокусами ворога? А звідси і висновок, що потрібно нам союзника сильного і міцного.
Цим союзником для нас є Сам Господь Бог, всі ангели і святі. Вони готові нам допомагати і хочуть цього. Але чи ми цього хочемо?
Одним із виявів нашого союзу є наші визнання, ті, що ми прибігаємо під їхній покров. Наша добровільна згода, у якій виявляємо бажання отримувати допомогу від них в часі спокус, тобто духовної боротьби.
Про свято
Свято Покрова має древню історію, бо воно відзначає подію, яка сталася на початку Х століття у Константинополі в часи Візантійської імперії. Тоді вороги оточили місто. У Влахеринському храмі, де зберігався омофор – головний покров Богородиці, молилися жителі міста, щоб Бог захистив столицю Візантії від ворогів.
Під час тієї молитви блаженний Андрій Юродивий(виходець з Київської Русі) зі своїм учнем Єпіфанієм побачили у видінні, як від вівтаря вийшла у оточенні багатьох святих Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя та Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати клякнула і молилась із всіма людьми, а потім встала і зняла з себе омофор-хустку простягнула над тими, хто молився у церкві – ніби покрила їх. Св. Андрій і Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб рятувати місто. А для нас це ознака того, що Богородиця покриває своїми молитвами і своєю милістю всіх, хто звертається з молитвою про заступництво до її Сина, Господа нашого Ісуса Христа.
Свято Покрови в Україні
Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 р. віддає увесь народ в опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха, Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею українського народу.
Особливо шанували Пресвяту Богородицю як свою заступницю на Запорізькій Січі. На честь Покрови Пресвятої Богородиці запорожці збудували церкву. А під іконою її Покрова, на стрічці, що була протягнена вгору до Божої Матері, козаки просили: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас від всякого зла». Вибираючись у похід, вони вислуховували молебень до Пресвятої
Богородиці та промовляли молитву «Під Твою милість прибігаємо».
То бути під покровом чи ні?
Це вже рішення кожного з нас. Потрібно лише пам’ятати, що просити покрову у Матері Божої – це однаково, що просити помочі у матері рідної. Це зовсім природно для кожного, хто вважає Бога за небесного Батька.