Хай Бог тебе благословить

Про прощення, або чому у житті буває важко

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Березень 13, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Наше життя можемо прирівняти до дороги, що тягнеться в незнану далечінь. Ми хоч не знаємо, що буде там в далині, але крок за кроком йдемо вперед. Віра у краще нас заохочує зробити крок на зустріч незнаному. Деколи ми просто закриваємо від втоми очі і нас тепер вже несе течія життя.
Вистачає нам відпочити, набратися сил і мужності, і ми тоді відчуваємо твердь під ногами. Тепер ми твердо стоїмо на шляху життя. Йдемо далі.
Деколи наше життя зупиняється від незнаної втоми. Ми це відчуваємо, бо сама наша душа говорить, що у твоєму житті щось не так, як має бути, щось тяготить, чомусь не відбуваються зміни. А чому не відбуваються зміни?
Однією із причин душевної втоми  є “непрощення”. Хто не прощає, той або зупинився на своєму життєвому шляху, або сунеться із великим трудом. Чому так? А хіба можна зустріти своє майбутнє, коли живемо минулим. Хіба можна жити новим, коли думаємо про старе? Хіба можна почати щось інше, коли не завершено одну із ситуацій в житті?
Затримав борг!
Ми не даремно кажемо у таких випадках: тримати зло! А зло важить багато. Тому той, хто тримає, той не може вже легко крок зробити, бо тягар не дає. Думка не важить багато, але є справжнім тягарем, коли нас переслідує, не дає спокою, коли навіює неспокій і поганий настрій. Дехто каже: гірше від безнадійної думки немає нічого.
І справді, коли ми живемо надією, щоб нам повернули те, що вже повернути неможливо, то чи це не самообман? Ми хочемо, щоб нам хтось повернув втрачені дні життя? Чекаємо і що далі? Ми просто втрачаємо теперішні дні спокою і миру душевного.
Є деякі озлоблені, котрі в собі зробили цілий банк “Не прощення”. Їх тільки торкни і вони тобі пригадають всі борги: твої та інших… От дивишся на таких людей і у цьому “багатстві” бачиш справжню бідноту. Коли прийде час кризи, (щось подібно до економічної), то все буде рушитись. Може тоді прийде думка, щоб не збирати скарбів, що псують і не збагачують, обтяжують і не полегшують, більше приносять смуток ніж радість?

Потрібно залишити цей тягар і зробити дарунок
Як саме? Тут можна дати багато порад, але «Легко говорити, а важко виконати» – саме так дехто може дорікнути.
Ось, саме це і потрібно взяти до уваги: НЕ ГОВОРИТИ.
Так і є – про прощення не говорять. Потрібно зробити і кінець! Тут все просто. Потрібно відпустити борг і залишити людину вільною. Подарувати свободу і незалежність найперше у твоїх думках. Сказати собі відверто: мені вже ніхто нічого не винен, я його відпускаю. Зробити дарунок.
Ти любиш робити дарунки?
Одна із причин прощення може бути: зробити приємність людині і побачити її щасливі очі. Саме це має залікувати твою душевну рану. Радість від прощення – це чудовий лік.

Коли ти залишиш тягар, то отримаєш полегшення
Тягар потрібно поставити та йти далі, а не стояти біля нього і думати про нього. Потрібно не повертатися у своїх думках до вчинку, що викликав гнів. Не пригадуй. Не відновлюй у своїй пам’яті. Не роздумуй довго над тим, що сталось.
Звичайно – це нелегко. Думки і все решта немов само лізе в голову.

Думки наші очищуються молитвою.
Найкраще молитися за людину, котра викликала у нас гнів. Молитва має цілющу силу. Вона повертає благословення людині. Ласка Божа сходить зціляє серце кожної людини, яка згадана у молитві. Саме тому, потрібно на молитві поминати по-іменно тих людей, на кого тримаємо зло, і той, хто тримає зло на нас.
Хто не може прости якійсь людині, нехай спочатку простить на молитві. Нехай на молитві, навіть в голос, скаже: я тобі прощаю. Так відновиться міст добрих відносин між людьми. У такій духовній єдності Бог єднає винуватців, і в один день буде торжество примирення.

Та все ж залишається: Найперше хотіти! і далі робити все для того, щоб простити. Ось тому маємо запитати себе: Що роблю для зближення цього торжества примирення?

Почни з молитви:
Можеш написати список людей, за яких будеш молитися і просити про дар прощення для них. Можеш написати також своє ім’я…. не завжди прощаємо самим собі

________________________

________________________

Якщо тобі важко простити, то залиши у відгуках прохання за тебе. Нехай кожний, хто прочитає цей текст, помолиться за тебе і за тих, хто завинив тобі…

Переглядів було:6941

Відгуків є 12

  1. Maryanna

    Я не можу собі пробачити втрату ненародженої дитини. Я дуже хотіла мати дітей, але в один момент я зневірилася і саме тоді я була вагітна. Я пішла в гори, а потім у мене був викидень. Після вчора в однієї дівчинки був день народження, їй виповнилося три рочки. Ми з її мамою разом були вагітні, моя дитинка була на тиждень старша. В мене дотепер нема дітей. Я на своєму прикладі переконалася, що не можна зневірюватися в Богові, але було надто пізно…

  2. nadia

    Маряночко! Те, що тебе спiткало, стало випробовуванням для тебе, iз цього ти взяла вiдповiдний урок, але не можна також себе так травмувати: ти пишеш, що не можеш собi простити, звичайно ти вiдчуваеш бiль, але тобi в першу чергу потрiбно простити себе .У тебе збереглась совiсть, ось вона тебе i мучить. Бог е Любов i Вiн все прощае. Бог бачить твое бажання i ти в це повiр. Hе тiльки ти, але ми всi допускаемось ??? помилок. Слава Богу, що у нас е Дух Святий, який нас направляе. Хай Тебе Бог Благословить на всяке добре дiло.

  3. о.Віталій

    Хай Бог помилує Мар’яну… Хай дасть дар прощення і любові до себе. Благословляю на життя в Божій любові! Амінь.

  4. Natalya

    Я задумалась, чому я все ще не радію повноцінно життю, я ж знаю уже, що Бог це Світла Любов, що тяготить мою душу, мені важко прощати, все ще важко прощати, ні, швидше відпустити, так відпускати,я дякую вам, я зрозуміла, чому мені буває важко. Прошу вас, помоліться за мене, щоб Бог помилував мене і дарував ласку щиро радіти життю. Благословення Божого всім у житті.

  5. Maryanna

    Бог почув мої і Ваші молитви. Скоро у мене буде донечка 7 рочків. Їй дуже потрібна була мама, а мені дитина… Тепер я щаслива!

  6. nadia

    Щиро вiтаю тебе, Мар’яночко з донечкою.I хай вас Бог благословить в великiй Любовi один до одного. Бажаю гарних i добрих дiточок в вашу щасливу сiм’ю! I хай станеться це.

  7. Olesia

    Чому так важко на душі, чому читаючи оці рядки не можу стримати сліз? Все дуже просто. Не можу простити собі того, що нагрубила мамі, не стримала язик за зубами; а мамі не можу пробачити постійних нотацій, що я повинна вийти заміж. Просто у моєму житті зараз такий період, коли не знаю чого хочу від життя і якою дорогою йти, який стан в житті мені обрати. Ніколи не думала, що така проста фраза «не знаю» може завдати стільки душевного болю. Намагалась перепросити, але напевно не вмію щиро вибачатись, не вийшло. У відповідь прощення не отримала, а були лише нові звинувачення. Після цього стало ще гірше. Не можу знайти спільної мови з мамою. Напевно я просто не вмію прощати і приймати прощення.

  8. prostoZori

    Олеся! дуже тебе розумію….. це слово “незнаю” приносить біль і мені і моїм рідним, друзям… почуваюсь калікою… духовною калікою!!! іноді маю лише маленьку певність, що Господь провадить! Господи Ісусе, веди нас тією дорогою, яка є приготована вже споконвіку! милосердя, благаю милосердя!

  9. withGod

    Не можу пробачити собі,за те,що немаю чи то мужності, чи то сили якоїсь пробачити близькій людині помилку… Не можу пробачити і собі такі ж помилки((((( не вартую тої Божої благодатті,яка зараза поруч!!!
    Спасибі Вам,що знайшла ось цю вашу статтю! Я шукала причину свого неспокою.Знайшла. Молитимусь за вас. дякую.

  10. Meri

    молитва не тільки допомагає пробачити ворогів, вона ще й повертається Божою благодаттю до людини яка простила. Я переконалася в цьому особисто.
    Взявши за девіз слова : Усміхайся злу в обличчя і воно розтане
    Іди на зло з добротою і воно якщо перемінитися в добро не захоче, то своїм мечем розсіче голові тільки собі.

  11. mariam

    Слава Ісусу Христу!
    На даний час я у пошуках ПРОЩЕННЯ, вміти простити собі, простити близьким, простити всім оточуючим які кривдять, завдають стільки болю, в деякий момент я позволила своєму егоїзму взяти гору і стати подібною до них, захотіла щоб і їм було боляче як і мені…. в цей момент моїй душі було важко наче її закидало камінням, вона немогла дихати їй бракувало повітря, чистого повітря, я це відчувала і розуміла щось потрібно змінити в собі, МЕНІ СТАЛО СТРАШНО, невже вмені не залишилась крихта світла і любові… тоді я зупинилась і задумалась, запитала Господа чому саме так стається, чому зустрічаються ці люди на моєму шляху, я знала що потрібно прощати та я незнала як, я запитала нашого священника: “Отче, як навичтись прощати іншим?, а Він відповів – роби так іншим, як би тобі хотілось, щоб інші робили тобі, тобто, хочеш щоб тобі простили то і ти прощай, так як чинить Господь ” і прости ж нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим…” але щоб простити комусь потрібно простити самому собі, я зрозуміла одну річ, що ці люди даються нам Богом, вони бідні бо втратили Його, біль, розчарування і егоїзм взяли гору над ними і їхніми душами, а він їх любить як і тоді коли появились чистими і невинними і буде любити до останнього подиху душі, наша роль втім щоб стати волонтерами і молитись за них, чим зліша людини тим більшої і ревнішої молитви вона потребує, бо душа її хворіє.
    Роздумуючи над кожним своїм днем я зрозуміла одну важливу річ, ми всі студенти БОЖОЇ АКАДЕМІЇ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО на факультеті “Земного життя” і наскільки засвоїмо всі спецпредмети, такий і отримаємо диплом, потрібно пам”ятати Господь кожен день ставить оцінки у наші залікові “Книги життя” і тільки Він один знає які з нас студенти (хабарі не проходять) 🙂
    Прагнучи змін у своєму житті, ми повинні розібратися що діється у середині нас, простити собі, почати з себе, і світ навколо нас поміняється, засіяє сонце правди, миру і любові у наших серцях. Бажаю всім миру і прощення в душі, нехай Господня любов і ласка зігріває кожного з Вас:))

  12. Lubomir

    Слава Ісусу Христу!

    Я не знаю що зі мною робиться.

    Історія-кліше (як в любому серіалі). В мене була дівчина яка одружилась з моїм товаришем (і зараз в них є сім’я).
    Спочатку мені було надзвичайно тяжко, але з часом все забулося… І я пробачив.

    З того часу, я зустрічав декілька чудових дівчат але нажаль відносини з ними так і не склались.

    Чому серце все ще болить коли їх бачу ту дівчину та “товариша”? Чому зовсім не хочеться спілкуватись з ними (хоча вони роблять мізерні кроки до того)?
    Невже я сам себе обманюю, кажучи що пробачив? Чи це просто якась не зрозуміла заздрість?

    Будьте-ласкаві, підкажіть…

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.