Юнак:
– Господи, прости мені. Я, мабуть, згрішив супроти Тебе, Твоєї Любові.
– Що сталось? Що непокоїть твоє сумління? Не тривожся, я слухаю” – спокійно відповів Господь.
Юнак:
– Я полюбив одну людину і цим, мабуть, розділив мою любов на дві частини. Пробач!
– Сину мій, подумай. Чи любов може розділитись? Любов помножується і збільшується.
Юнак:
– Тоді, Господи, я зменшив час та увагу для Тебе.
– Це станеться тоді, коли ти будь-коли, будь-де і будь з ким забудеш про мене, про любов, про добро, про красу, про все, що є добрим і почнеш чинити зло.
Юнак:
– Що ж мені робити, Тату?
– Люби і нехай про це свідчить твоє життя.